хвильовий

ХВИЛЬОВИ́Й¹, а́, е́.

1. Прикм. до хви́ля¹ 1.

Щоб скласти проект споруди, необхідно мати вичерпні відомості про хвильовий, вітровий та льодовий режими (Наука.., 11, 1967, 31);

// Те саме, що хвиля́стий.

Море буває трьох сортів: тихе море, хвильове море й буряне море (Вишня, І, 1956, 174).

2. фіз. Стос. до коливальних рухів у фізичному середовищі.

З надзвичайною швидкістю розвивалася фізична оптика. Стало зрозумілим, що світло являє собою хвильовий процес, було встановлено також, що промені різного кольору відрізняються довжиною хвилі (Наука.., 9, 1962, 25).

▲ Хвильова́ меха́ніка — розділ теоретичної фізики, в якому досліджується рух часток (електронів, атомів, молекул і т. ін.) як рух безперервної хвилі.

Особливої уваги заслуговують теоретичні дослідження з хвильової механіки і теорії багатокомпонентних середовищ, виконані групою вчених (Знання.., 3, 1972, 3).

ХВИЛЬОВИ́Й², а́, е́, заст., розм. Прикм. до хвиля².

Вся його хвильова відвага, що походила швидше з притуплення свідомості, ніж з почуття сили, щезла без сліду (Фр., VI, 1951, 160);

Знов-таки кажу — може, песимізм мій хвильовий, викликаний поганим самопочуттям (Коцюб., III, 1956, 163);

Тінь хвильової розгубленості лягла їм на обличчя (Кир., Вибр., 1960, 312).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Хвильовий — Хвильови́й 1 прізвище Хвильови́й 2 іменник чоловічого роду, істота псевдонім Орфографічний словник української мови
  2. хвильовий — [хвиел'овий] м. (на) -вому/-л'оув'ім, мн. -л'оув'і Орфоепічний словник української мови
  3. хвильовий — ХВИЛЬОВИ́Й¹, а́, е́. 1. Прикм. до хви́ля¹ 1. Щоб скласти проект споруди, необхідно мати вичерпні відомості про хвильовий, вітровий та льодовий режими (з наук.-попул. літ.); // Те саме, що хвиля́стий. Словник української мови у 20 томах
  4. хвильовий — I -а, -е. 1》 Прикм. до хвиля I 1). || Те саме, що хвилястий. 2》 фіз. Стос. до коливальних рухів у фізичному середовищі. Хвильова природа світла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. Хвильовий — див. Хвильовий, Микола Григорович Філософський енциклопедичний словник
  6. хвильовий — ХВИЛЯ́СТИЙ (про водну поверхню — з хвилями), ХВИ́ЛЬНИЙ, ХВИЛЬОВИ́Й, ХВИЛЬЧА́СТИЙ рідше; РОЗБУ́РХАНИЙ, БРИЖУВА́ТИЙ (укритий брижами); БУРУ́НИСТИЙ, БУРУ́ННИЙ (з бурунами; такий, як бурун). На березі хвилястої Десни.. Стояло місто, оповите в сни (М. Словник синонімів української мови
  7. Хвильовий — Хвильови́й, -во́го (укр. письм.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. хвильовий — Хвильовий, -а, -е 1) Волнообразный. 2) Минутный, скоротечный. Хвильова думка. Левиц. І. 469. Словник української мови Грінченка