короткий

БЛИЗЬКИ́Й (про дорогу і т. ін. — який має невелику відстань, протяжність), КОРО́ТКИЙ, БЛИ́ЖНІЙ рідше (перев. при зіставленні предметів за ступенем віддалення); НЕДАЛЕ́КИЙ, НЕДА́ЛЬНІЙ рідко (при меншому ступені близькості). — Аж де довелося зустрітись, — з хвилюванням промовив Фрунзе. — Не близька дорога від івановських підвалів до твердинь Перекопу (О. Гончар); Найкоротша дорога за місто веде попри кладовище (І. Вільде); — Будьте ласкаві, скажіть дівчині, нехай мене проведе на окрай пущі, щоб мені знов не блукати. А може, яка ближня стежина є? — пита (чорниця) (Марко Вовчок); Отак би все життя їздив би. Жаль, що тільки недалека дорога до дядька Тимофія (М. Стельмах).

КОРО́ТКИЙ (який має малу довжину або висоту), НЕДО́ВГИЙ, КУ́ЦИЙ, ПІДСМИ́КАНИЙ розм. (перев. про одяг — недостатньої довжини). Першим приїхав конякою з мотузяними наритниками далекий родич з цапиною борідкою, з короткими рукавами і в таких же підсмиканих брюках (П. Панч); Коло легенького, неначе ажурного кіоску, що стояв серед зали, було видно недовгий рядок людей, що купували білети (І. Нечуй-Левицький); Замовчіть же, юродивії З рясофорного гуртка, Ви, що в вас рукави куції, Але довгая рука (А. Кримський).

КОРО́ТКИЙ (який триває недовго), НЕДО́ВГИЙ, НЕТРИВА́ЛИЙ, НЕДОВГОЧА́СНИЙ, НЕДОВГОТРИВА́ЛИЙ, КОРОТКОТРИВА́́ЛИЙ, КОРОТКОЧА́СНИЙ, МАЛИ́Й, НЕВЕЛИ́КИЙ, КУ́ЦИЙ розм., ПЕРЕЛІ́ТНИЙ діал.; КОРОТКОТЕРМІНО́ВИЙ, КОРОТКОСТРОКО́ВИЙ (який триває незначний термін); СТИ́СЛИЙ (про строк). Молодого, короткого Не дали дожити Люде віку (Т. Шевченко); Її краса неначе одцвіла за той недовгий час (І. Нечуй-Левицький); Милування Параски з новим чоловіком було нетривалим; почалися сварки та нелади (Л. Дмитерко); Навіть недовгочасна її відсутність почувалась (О. Кундзич); — Мовою лікарів це називається? — Короткотривале запалення легенів... (П. Загребельний); Непомітно збігла вередлива південна зима з короткочасними заметілями і несподіваними відлигами (С. Добровольський); І я забудуся, і, може, лиш припадком Хтось, розглядаючи старих книжок сміття, Незацікавленим напом'яне нащадкам Мале моє життя (М. Рильський); Минає невелика година (С. Васильченко); Куций зимовий день вклонявся вечорові, ночі (І. Ле); Лиш перелітна краска по її лиці свідчила мені, що мої слова запали в її душу (О. Кобилянська); На руднику організували короткотермінові курси по підготовці спеціалістів (Д. Ткач); Стислі строки збирання — найважливіша умова в боротьбі з втратами хліба (з газети).

МАЛИ́Й (за розміром), НЕВЕЛИ́КИЙ, ДРІБНИ́Й, КРИ́ХІТНИЙ, МІЗЕ́РНИЙ, МІНІАТЮ́РНИЙ (дуже малий). Пташки ущухли, звірина причаїлась, малі комашки завмерли в травиці (М. Коцюбинський); У вечірніх сутінях дивилась невелика хата темними вікнами (А. Головко); Висока гора неначе спадала вниз, розсипаючись дрібними горбами (І. Нечуй-Левицький); Поруч хаток ліпилися крихітні вівчарні, корівники (З. Тулуб); Його мрія починалася з одноциліндрового моторчика на чотири сили, який можна почепити до мізерного ялика (Ю. Смолич); У Києві, наприклад, у багатьох місцях знаходять мініатюрні бронзові й залізні сокирки, які належать до X-XІІІ століть (з журналу). — Пор. 1. коро́ткий, 1. незначни́й.

НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ (який не може існувати, жити, діяти протягом тривалого часу); МИНУ́ЩИЙ, СКОРОМИНУ́ЩИЙ (СКОРОМИНУ́ЧИЙ) підсил., ШВИДКОМИНУ́ЧИЙ підсил., ШВИДКОПЛИ́ННИЙ підсил., перев. поет., БИСТРОПЛИ́ННИЙ підсил. поет., МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й рідше) підсил., ХВИЛИ́ННИЙ підсил., ЕФЕМЕ́РНИЙ книжн., ЛЕТУ́ЧИЙ поет., ПЕРЕБІ́ЖНИЙ поет., БІГУ́ЧИЙ заст., ХВИЛЕ́ВИЙ підсил. заст. (який відбувається, триває, існує недовго). З-за хмар визирнуло недовговічне осіннє сонце (Н. Рибак); Нічого особливого не находять (лікарі). Це щось таке, мовляв, минуще, а так дитина здорова (О. Гончар); На засмаглому обличчі іноді випливала легка скороминуща посмішка (С. Журахович); Вона розповіла Білогрудові одну з тих швидкоминучих історій, якими були щедро сповнені фронтові будні (Ю. Бедзик); Всі ці п'ять років, як не вважати на швидкоплинні пустощі-залицяння, Карнавченко був вірний Прісі (І. Сенченко); Хіба життя не бистроплинний сон, а сонне життя? (М. Коцюбинський); Приходив (Мічурін) до неї (природи) вже не як узурпатор і воїн, який вимагав покори, а як.. мізерно дрібна її частка, скороминуща, майже миттєва в безупинному русі життя (О. Довженко); — Признаюся, Бейбі, — кажу я, — що не пізнаю вас. Ви страшенно змінилися. А може, це тільки хвилинне! (М. Ірчан); Навіть цей храм, ..Бездушная будова, що звели Такі ж, як я, створіння ефемерні, І той переживе віків багато (В. Самійленко); Не дай в неволі пропадати, Летучі літа марно тратить (Т. Шевченко); Летітиме він, не знаючи, що все на світі є перебіжне й немає ніде чудес і тайн (Ю. Яновський); Я не знала роду-племені своєї знайомої, ледве знала імення — се була літня хвилева знайомість (Леся Українка). — Пор. 2. коро́ткий, тимчасо́вий.

НИЗЬКИ́Й (про людину, тварину — який має невеликий зріст; про рослину — який має невелику висоту), МАЛИ́Й, МАЛЕ́НЬКИЙ, НИЗЬКОРО́СЛИЙ, МАЛОРО́СЛИЙ, МАНЕ́НЬКИЙ розм., КОРО́ТКИЙ розм., КУ́ЦИЙ розм., ДРІБНИ́Й розм., КАРЛИКУВА́ТИЙ підсил. розм., КАРЛУВА́ТИЙ підсил. розм.; КА́РЛИКОВИЙ (ужив. і як складова частина назв дуже малих, низьких рослин і тварин); НЕВИСО́КИЙ, НЕВЕЛИ́КИЙ (який не є високим). Він був низький, присадкуватий, як печериця (І. Нечуй-Левицький); Це малий худорлявий турок із голеним обличчям (Ю. Яновський); Рослинність повсюди тут цупка та колюча, низькоросла від постійної боротьби з вітрами (О. Гончар); Сама жінка маненька, коротесенька, та аж пихтить під тими убраннями (Марко Вовчок); Ось показалась коротка й сита фігура (Івана) (М. Коцюбинський); З куцої Тоськи виявився неабиякий гребець, навіть проти води (Ю. Смолич); Романові вже минуло сім років, хоч і дрібний він на зріст (С. Васильченко); — Ось уже видно Терешкові вишні та сливи, — белькотів голова, — о! чи ти ба! як швидко виросли.. Ще вчора були невисокі, а сьогодні — як ліс (Г. Хоткевич); Ростом невеликий, але такий прудкий, жвавий, що навряд чи й двоє з ним справились би (О. Гончар).

СТИ́СЛИЙ (викладений, висловлений коротко, без деталей), КОРО́ТКИЙ, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, КОРОТКОМО́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, СКУПИ́Й (зовсім короткий); ЛАКОНІ́ЧНИЙ, ЛАПІДА́РНИЙ книжн. (короткий, але дуже чіткий); КОНСПЕКТИ́ВНИЙ (короткий, з викладом основного змісту); ТЕ́ЗИСНИЙ (викладений тезами, окремими положеннями); ТЕЛЕГРА́ФНИЙ (про стиль, манеру письма — максимально стислий); ОДНОСКЛАДО́ВИЙ (звичайно про відповідь — одним словом). Ах, як дитинство все в рядок убгати стислий? (М. Рильський); Вона заздалегідь приготувала коротку промову (О. Донченко); Я уважно слухаю його скупу, небагатослівну розповідь (Ю. Збанацький); Нарада була короткомовною, летючою (І. Ле); Літопису невелемовний звіт Вкриває порох семи сотень літ (М. Бажан); В цій великій світлій кімнаті насамперед кидалися в очі якісь музейні експонати — лаконічний напис угорі пояснював: "Наше минуле" (С. Журахович); Стиль заміток, статей і нарисів був (під час війни) гранично короткий, майже телеграфний (В. Кучер).

ШВИДКИ́Й (про дії, рухи, темп тощо — який відзначається великою швидкістю, інтенсивністю, частотою), СТРІМКИ́Й, СТРІМЛИ́ВИЙ рідше, СКО́РИЙ, БИ́СТРИЙ, ПРУДКИ́Й, ХУТКИ́Й, ШПАРКИ́Й, БУРХЛИ́ВИЙ підсил., НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ) підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил.; ПОСПІ́ШНИЙ, СПІ́ШНИЙ, ПОСПІ́ШЛИВИЙ, КВАПЛИ́ВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, ПРИСПІ́ШЕНИЙ, ПОХІ́ПЛИВИЙ (ПОХО́ПЛИВИЙ) діал. (який здійснюється, виконується з поспіхом); ШВИ́ДКІСНИЙ (перев. про виробничі процеси); КОРО́ТКИЙ, МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й), МОМЕНТА́ЛЬНИЙ, РАПТО́ВИЙ, БЛИСКАВИ́ЧНИЙ підсил., НЕЗАБА́РНИЙ розм. (про дію, рух); МОТО́РНИЙ, ЖВА́ВИЙ, ЕНЕРГІ́ЙНИЙ, РУХЛИ́ВИЙ (перев. про роботу, виконання чогось — здійснюваний у швидкому темпі); СПІ́РНИ́Й розм. (про ходу); ПЛИВКИ́Й (перев. про течію); ЧА́СТИЙ, ДРІБНИ́Й (який складається з часто повторюваних дій, рухів тощо). Од швидкої ходи він аж вихав полами на повітрі, а волосся на голові настовбурчилось вгору (І. Нечуй-Левицький); Максим починає танцювати. Нема в нього ні стрімких вихилясів, ні підскоків (М. Стельмах); Де руки й охота, там скора робота (прислів'я); Її сумне, тужливе око слідить за бистрими рухами ігли (І. Франко); Швидко вони покотили полем, тільки кінські підкови хляпали та калюка на всі боки розбігалася од прудкої їзди (Панас Мирний); Софія подалась хуткою ходою стемнілою стежкою (Леся Українка); Минув місяцьдругий шпаркої роботи (Д. Бедзик); Вперше зазнає Тоня такої швидкості, такої бурхливої їзди з перешкодами (О. Гончар); Критики одноголосно говорять про невпинний ріст, невпинний поступ на літературному полі (В. Еллан); Махове коло закрутилося в такому шаленому льоті, що, здавалось, підхопить з собою й машину (М. Коцюбинський); Поспішний відступ черкасців до лісу не рятував їх (І. Ле); Раби.. сплять важким сном, що розпирає їм груди спішним, нерівним диханням (Леся Українка); Розвалистою, але поспішливою ходою подався (Василь) до колиби (І. Чендей); Він уже підходив до будинку головного інженера, коли раптом почув позаду квапливі кроки (Ю. Шовкопляс); Поквапливим рухом поліз (Арсен) до кишені по цигарки (Є. Гуцало); Усе в нім, від нерівного, поквапного ходу і бистрого, але миготливого погляду, аж до методу навчання,.. було немов навмисно зложене з суперечностей (І. Франко); Мав (Забейко) враження, що його вело у цей приспішений рух друге маленьке серце (Ірина Вільде); Настали жнива, з довгими палючими днями, невеличкими короткими ночами, з важкою, похопливою роботою (Панас Мирний); Зміна провела швидкісну плавку і видала сталь високої якості (А. Хижняк); Нахилила (Уляна) голову сина трішечки нижче, бо він був уже хлопчик височенький, поцілувала коротким поцілунком (Григорій Тютюнник); У практиці польотів на сучасному винищувачі неминучі гострі ситуації, які вимагають миттєвого з'ясування причин їх появи і блискавичної реакції (з газети); Озирнувшися звичним моментальним рухом, Панько пізнав: спереду був чорний, мов негр, кочегар (В. Еллан); Але ж чому, сформувавшися з атомів, речі ніколи Нас не вражають раптовою зміною сталих кольорів? (переклад М. Зерова); Недалечко чутно сопілку, що грає якусь моторну, танцюристу мелодію (Леся Українка); Вона рада була, що в неї тепер є багато роботи, і навіть помолодшала,.. рухи жваві, енергійні, все робить бігом (С. Чорнобривець); Вся ця забава в бойовисько була.. рухлива й метушлива (О. Досвітній); Він ішов незалежно своєю важкуватою, поважною і разом з тим спірною ходою (О. Кундзич); Стрільба ставала частіша (О. Стороженко); Він чує за фіранкою шелестіння шовку і дрібні жіночі кроки (В. Кучер).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. короткий — (який не є довгим) недовгий, нетривалий, (про ріст) малий, невеликий, куций, (зміст) стислий, скупий, лаконічний, книжн. (короткий, але дуже чіткий) лапідарний, тезисний. Словник синонімів Полюги
  2. короткий — коро́ткий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. короткий — Недовгий, (і грубий) обрубкуватий; (ростом) низький, невисокий; (шлях) близький, недалекий; (успіх) одноденний; (- розмову) скупий, небагатослівний, швидкий; (одяг) куций; (виклад) стислий, лаконічний, нерозвезистий; (період) нетривалий, короткочасний... Словник синонімів Караванського
  4. короткий — Закороткий, коротенький, коротесенький, коротісінький, короткуватий, куций, куценький, отакусінький (жест), отакусічкий, отакуський, оттакусінький, оттакусічкий, оттакуський Приповідки: Куціший заячого хвоста. Далеко куцому до зайця Словник синонімів Вусика
  5. короткий — -а, -е. 1》 Який має малу довжину; прот. довгий. || Близький, недалекий (про відстань, шлях). || Невисокий, низький. || Невеликий обсягом, розміром. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. короткий — 1. (словник) малий, (виклад) стислий 2. це мотуз Словник чужослів Павло Штепа
  7. короткий — КОРО́ТКИЙ, а, е. 1. Який має малу довжину; протилежне довгий. У садочок входить молодий хлопець в солом'яному брилі, в короткому синьому жупанку (Т. Шевченко); Шия в його була така коротка, ніби голова лежала на самих плечах (І. Словник української мови у 20 томах
  8. короткий — короткий: ◊ коротке, а зато́ солодке про стан закоханості; про кохання (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. короткий — жа́рти пога́ні (коро́ткі) з ким—чим і без додатка. Необачність, непоступливість, необережність у діях і вчинках може призвести до поганих наслідків. Фразеологічний словник української мови
  10. короткий — Коро́ткий, -ка, -ке; -кі, -ких Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. короткий — КОРО́ТКИЙ, а, е. 1. Який має малу довжину; протилежне довгий. У садочок входить молодий хлопець в солом’яному брилі, в короткому синьому жупанку (Шевч., II, 1953, 168); Шия в його була така коротка, ніби голова лежала на самих плечах (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  12. короткий — Короткий, -а, -е 1) Короткій. Короткий той веселий вік дівочий. Левиц. І. Пристав з короткими гужами. Ном. 2) Краткій. 8) коротка година, короткий час. Въ выраженіи: бодай на тебе коротка година (короткий час)! = бодай на тебе коротеча! Вх. Зн. 28. ум. коротенький, коротесенький. Словник української мови Грінченка