1. Словник синонімів української мови

покалічити

КАЛІ́ЧИТИ (робити калікою когось), ОКАЛІ́ЧУВАТИ, ЗБАВЛЯ́ТИ розм. — Док.: покалі́чити, скалі́чити, окалі́чити, зба́вити. Маневри — це ж та сама війна, лише людей не калічать (М. Трублаїні); Я тут спитав його, через що се так його окалічили? (Г. Квітка-Основ'яненко); — Ви, — каже, — збавили мені корову, то я вам це не подарую... (Марко Черемшина).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покалічити — покалі́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покалічити — -чу, -чиш, док., перех. Зробити калікою; завдати каліцтва, ран (людині чи тварині). || безос. || Ушкодити частину тіла. || перен. Попсувати, пошкодити що-небудь. || перен. Знівечити, зіпсувати морально; зробити нещасним, змарнувати. || перен. Спотворити, перекрутити що-небудь. Покалічити мову. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покалічити — ПОКАЛІ́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. кого. Зробити калікою; завдати каліцтва, ран (людині чи тварині). – Грегоре, серце моє! Чи ти з ким бився, чи на тебе напали розбійники? Хто це тебе так покалічив? – питаю я в його (І. Словник української мови у 20 томах
  4. покалічити — ПОКАЛІ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Зробити калікою; завдати каліцтва, ран (людині чи тварині). — Грегоре, серце моє! Чи ти з ким бився, чи на тебе напали розбійники? Хто це тебе так покалічив? — питаю я в його (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. покалічити — Покалічити, -чу, -чиш гл. Искалѣчить (многихъ). К. ЧР. 358. А він в кущах ноги покалічив. Рудч. Ск. II. 160. Словник української мови Грінченка