промінчик

Значення в інших словниках

1. промінчик — промі́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. промінчик — -а, ч. Зменш. до промінь 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. промінчик — ПРОМІ́НЧИК, а, ч. Зменш. до про́мінь 1, 2. Сонце хилилося до обрію. Воно опускалося все нижче, одинокий промінчик прорвався крізь щілину, ясно освітив на мить кімнату і знову зник (В. Словник української мови у 20 томах
4. промінчик — Промі́нчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. промінчик — ПРОМІ́НЧИК, а, ч. Зменш. до про́мінь 1, 2. Сонце хилилося до обрію. Воно опускалося все нижче, одинокий промінчик прорвався крізь щілину, ясно освітив на мить кімнату і знову зник (Собко, Запорука.. Словник української мови в 11 томах