1. Великий тлумачний словник сучасної мови

годувати

годува́ти

-ую, -уєш, недок., перех.

1》 Давати кому-небудь їжу.

|| Давати корм тваринам, птахам і т. ін.

|| Давати дитині грудь.

2》 Утримувати кого-небудь.

3》 перен. Бути джерелом засобів до існування.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годувати — (давати комусь їжу) харчувати, розм. живити, діал. стравувати, (безпосередньо) кормити (повністю забезпечувати) утримувати. Словник синонімів Полюги
  2. годувати — годува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. годувати — Харчувати, (на сало) відгодовувати, вгодовувати; (потроху) підгодовувати; (сім'ю) утримувати. Словник синонімів Караванського
  4. годувати — ГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого. 1. Давати кому-небудь їжу. Годують нас дуже добре, смачне все і свіже і гарно подане (М. Коцюбинський); Знедолена ходила [Катерина] між людьми, під тином в Старосіллі ночувала і, змоченим гарячими слізьми... Словник української мови у 20 томах
  5. годувати — Годуй біду, а вона каже: я ще прийду. Одної біди позбудешся, а друга вже є. Нагодуй лінивого раз, а вія все хоче. Діти годувати, то не меду лизати. Виховання дітей, це тяжке та гірке завдання. Годуй в зимі пєцушка, будеш мати літом пастушка. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. годувати — баглаї́ би́ти (годува́ти). Нічого не робити, ледарювати. От, баглаї б’є (М. Номис); Замість праці ти баглаї годував та завидував усім (М. Кропивницький). годува́ти бе́бехами (буханця́ми) кого і без додатка. Бити кого-небудь. Фразеологічний словник української мови
  7. годувати — ГОДУВА́ТИ (забезпечувати кого-небудь їжею), ПРОГОДО́ВУВАТИ, ХАРЧУВА́ТИ, ПРОХАРЧО́ВУВАТИ, ЖИВИ́ТИ розм., ХАРЧИ́ТИ розм. рідше, КОНТЕНТУВА́ТИ заст., СТРАВУВА́ТИ діал.; СТОЛУВА́ТИ розм. (за плату). — Док.: прогодува́ти, прохарчува́ти, прохарчи́ти. Словник синонімів української мови
  8. годувати — Годува́ти, -ду́ю, -ду́єш, -ду́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. годувати — ГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Давати кому-небудь їжу. Годують нас дуже добре, смачне все і свіже і гарно подане (Коцюб., III, 1956, 332); Знедолена ходила [Катерина] між людьми, під тином в Старосіллі ночувала і, змоченим гарячими слізьми... Словник української мови в 11 томах
  10. годувати — Годувати, -дую, -єш гл. 1) Кормить. Багач ся дивує, чим убогий діти годує. Ном. № 1606. Вовка ноги годують. Ном. № 7207. 2) Пропитывать, вскармливать. Тяжко дітей годувати у безверхій хаті. Шевч. 99. Словник української мови Грінченка