годувати

Годуй біду, а вона каже: я ще прийду.

Одної біди позбудешся, а друга вже є. Нагодуй лінивого раз, а вія все хоче.

Діти годувати, то не меду лизати.

Виховання дітей, це тяжке та гірке завдання.

Годуй в зимі пєцушка, будеш мати літом пастушка.

Малий хлопчина, що зимою вигрівається на печі, буде пасти літом худобу.

Годуй коня вівсом, тай жени як псом.

Кінь без вівса не годен тяжко працювати. Від вівса кінь стає буйним.

Годуйся і до роботи не лінуйся.

Їж і роби.

Дають вівса, та й женуть як пса.

Нарікання наймита, що в піст годували його вівсянною кашою, та н веліли тяжко працювати. Такий харч не вистарчаючий для фізичної праці.

Діти годуй, а торби собі готуй.

Виховання дітей коштує багато і приводить родичів до Зубожіння. Торба — це символ бідноти — жебрацтва.

Ліпше годувати, як споминати.

Тяжко годувати діти, та ще тяжче утратити їх і лиш споминати.

Хто мене годував, буде мною поганяв.

Хто вигодував мене, того, я обовязаний, слухати.

Як Бог хоче нас тримати, то й буде нас годувати.

Коли нам призначено жити, то з голоду не помремо, Бог подбає про нас.

Добре нас годують: черпак юшки, дві галушки і ті розплилися.

З іронією про погану їжу.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Від праці людина має достаток, а від ліні бідує і хворіє.

Сім синів годую, всім і щастя готую.

Багато синів принесуть багато користі всій родині.

Хто коня годує, той дома ночує.

Здоровий кінь не зупиниться посеред дороги.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me