годувати

ГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого.

1. Давати кому-небудь їжу.

Годують нас дуже добре, смачне все і свіже і гарно подане (М. Коцюбинський);

Знедолена ходила [Катерина] між людьми, під тином в Старосіллі ночувала і, змоченим гарячими слізьми, черствим шматком Івася годувала (І. Гончаренко);

* Образно. Сава не шкодуючи годував паровоз дровами (О. Донченко);

// Давати корм тваринам.

– Чим же ти свого коня будеш годувати? – спитав дід. – Сіном, вівсом (Панас Мирний);

Біля крайньої хати у дворі баба годувала курей, примовляючи: “тютіньки, тю-тю-тю, тютіньки, тю-тю-тю” (В. Нестайко);

// Давати дитині груди.

Реджеп .. виразно глянув на дружину, що саме, відвернувшись, годувала немовля (В. Малик);

Закривши хусткою груди, вона почала годувати дитину (В. Кучер).

2. Забезпечувати їжею, утримувати кого-небудь.

Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Треба мені заробляти, треба своїх діток годувати (Марко Вовчок);

У княжій дружині його [Тура] одягали, годували (С. Скляренко).

3. перен. Бути джерелом засобів до існування.

Не стало .. розкішних кущів [винограду], з якими зв'язано стільки спогадів, які годували його життя ціле.., не стало шматка хліба... (М. Коцюбинський);

Хоч яка дорога цвинтарна земля, та годує вона тільки гробаря (М. Стельмах).

◇ Баглаї́ би́ти (годува́ти) див. би́ти;

(1) Годува́ти бе́бехами (буханця́ми) кого і без дод. – бити кого-небудь.

Хома подумав, що ще трохи його товкмачив, прийнявсь лежачого шкварити... знай його бебехами годує (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Оце діждався діточок на старість... Не хлібом, а бебехами годують (Григорій Тютюнник);

(2) Годува́ти / нагодува́ти гарбуза́ми (рідше гарбузо́м) кого, жарт. – відмовляти тому, хто сватається.

– У нас не попадайсь, зараз провчимо, а найбільше тих, що добрих людей замість рушників та годують гарбузами (Г. Квітка-Основ'яненко);

Дівчині вже вісімнадцять минуло, а вона й досі женихів гарбузами годує (М. Стельмах);

[Бабуся:] А про сватів – що і казати? Лізли, як мухи, до нашої хати! Батько, було, їх звичайно вшанує, мати смачним гарбузом нагодує (Я. Щоголів);

(3) Годува́ти зли́днів (зли́дні) – жити в нужді, в бідності.

[Кіндрат Антонович:] Я цілий вік трудився .. увесь вік злиднів годував, недоїдав, недопивав (М. Кропивницький);

Колись отак стояв Павло із Степаном Кучером, таким же бідаком, що не схотів годувати злиднів і втік десь на Кривий Ріг (Д. Прилюк);

(4) Годува́ти з ло́жечки кого, ірон. – надмірно опікати кого-небудь, піклуватися про когось.

Перш за все хоче [Семен] рішуче відкинути ті наклепи, які тут зводилися на “клуб інтелектуалів”... Вони дорослі люди, і годі вже годувати їх з ложечки (Ю. Бедзик);

(5) Годува́ти ляща́ми кого – завдавати ударів рукою; бити по обличчю кого-небудь, караючи за провину.

Дяк за кожний вияв сваволі годував його .. важкими лящами (О. Іваненко);

Не такий я єсть чоловік, щоб хто мене лящами годував (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса);

(6) Годува́ти обіця́нками (жда́никами, пожда́никами) кого і без дод. – неодноразово обіцяти кому-небудь зробити щось, але не виконувати обіцяного.

– Хіба ти не бачиш, що вони щодня швендяють до мене .. Все підождіть та підождіть [грошей] – пожданиками годують (Панас Мирний);

[Макар:] Ти й досі годуєш мене жданиками: жди та пожди (М. Кропивницький);

Минули не то два тижні, ба й місяць, і два, а грошей не вертають; він править, а його обіцянками годують (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);

(7) Годува́ти / погодува́ти штурханця́ми кого – бити кого-небудь різкими короткими ударами.

Зоньку годували штурханцями по кутках (Леся Українка);

Старший школяр відібрав у нього рогатку, погодував добре штурханцями й відпустив, пригрозивши, що розкаже директорові школи (з газ.);

(8) Годува́ти ра́ків – бути утопленим; утопитися.

– Десь тепер наш котигорошок з турком бесідує, – обізвалась Соломія. – Як не годує раків дунайських, – кинув Остап (М. Коцюбинський);

Нема його, не буде, амінь йому, пішов на дно раків годувати! (О. Гончар);

(9) Годува́ти (рідко відгодо́вувати) во́ші (во́шей, бліх, ну́жу, блощи́ці і т. ін.):

а) жити дуже бідно, злидарювати.

Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужу годувала!.. (Панас Мирний);

Годуючи бліх по татарських хуторах, самотуж тягаючи плуга на будуванні залізниці.., він мав змогу спостерігати за всіма готуваннями, що велися на перешийку (О. Гончар);

б) перебувати в поганих побутових умовах.

Будеш же ти воші годувати. Рано й вечір жінку споминати (П. Чубинський);

– А потім ще йди, значить, і воюй за пана, іди, значить, воші в окопах годуй (Ю. Яновський);

– Будуть чи не буде коней – промовчу про вас, а, боронь Боже, попадуся з ними – підете у тюрягу казенні блощиці годувати (М. Стельмах);

– Гречку возив на тік, та й напоумило мене курям кілька снопиків прихопити. Ну, от і прихопив – уже три неділі вошей тут [у в'язниці] відгодовую (Ю. Збанацький);

(10) Годува́ти (частува́ти) / нагодува́ти (почастува́ти) поти́личниками кого і без дод. – бити кого-небудь по потилиці, караючи за якусь провину.

Мусила Левантина зостатися, і справді їй покращало: хазяйка вже не годувала її потиличниками і менше лаяла (Б. Грінченко);

Ніколи його ніхто не бив, а батько й поготів. Бабуся в дитинстві частувала потиличниками й давала ляпанців, але то була не кара, а ласка (В. Собко);

(11) І кі́шки нема́ чим (ні́чим) годува́ти у кого – хто-небудь дуже бідний.

– Попросив би могорича, та знаю, що в вас і кішки нема чим годувати, – сказав Зануда й вийшов з хати (І. Нечуй-Левицький);

(12) [І] хлі́бом не году́й, а дай... кого, з інфін. – уживається для вираження чиєї-небудь пристрасті до чогось.

Його хлібом не годуй, а дай за когось клопотатися (О. Полторацький);

Почали з батьком про кавалерію говорити, бо старого Кирила хлібом не годуй, а дай пригадати, як він... на Варшаву ходив (М. Зарудний);

Завжди знайдеться людина, яку хлібом не годуй, а дай повчити когось (з газ.);

Пої́ти, годува́ти (корми́ти, зодяга́ти і т. ін.) див. пої́ти.