1. Великий тлумачний словник сучасної мови

завдавати

завдава́ти

-даю, -даєш, недок., завдати, -дам, -даси, док., перех.

1》 чого, рідко що. Робити, чинити кому-небудь щось неприємне; заподіювати.

|| У сполуч. з деякими іменниками означає дію, результат якої виражено іменником.

|| Викликати, спричиняти що-небудь неприємне. Завдавати болю. Завдавати втрати.

2》 що, розм. Піднімати, брати тягар, ношу на плечі, спину.

|| Допомагати кому-небудь підняти щось; піддавати.

3》 кого, заст. Примусово віддавати, засилати куди-небудь.

|| розм., у сполуч. зі сл. тюрма, темниця і т. ін. Ув'язнювати.

4》 розм. Те саме, що задавати 1).

5》 розм. Додаючи якийсь продукт, готувати тісто, ряжанку і т. ін.

6》 діал. Давати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завдавати — завдавати – задавати Щоб не було плутанини у вживанні цих дієслів, запам’ятайте їхні значення. Завдавати – робити комусь щось неприємне; заподіювати. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. завдавати — завдава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. завдавати — ЗАВДАВАТИ – ЗАДАВАТИ Завдавати, -даю, -даєш. Переважно чинити комусь щось неприємне; викликати, спричиняти щось неприємне; сполучається, як правило, з іменниками негативного плану: болю, втрат (втрати), жалю, клопоту, мороки, мук (муки), неприємності... Літературне слововживання
  4. завдавати — Завдава́ти. У сполуч. Завдавати ходу й заходу — завдавати клопотів. Господарство і ріжні духовні відправи завдавали єму немало ходу й заходу (Галіп, 58). Українська літературна мова на Буковині
  5. завдавати — (кривди) чинити <�коїти, заподіювати> що; (болю) викликати <�спричиняти> що; (душевних мук) ІД. щипати за серце; (на плечі) підпомагати брати, піддавати; (далеко) запроторювати, засилати; (питання) Д. ставити. Словник синонімів Караванського
  6. завдавати — ПІДНІМА́ТИ (переміщати знизу вгору, на вище місце, на вищий рівень), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДВО́ДИТИ, ЗВО́ДИТИ (ІЗВО́ДИТИ рідко), ЗДІЙМА́ТИ, ЗНІМА́ТИ (ІЗНІМА́ТИ рідко), ЗНО́СИТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. завдавати — Задава́ти і завдава́ти, -даю́, -дає́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. завдавати — ЗАВДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ЗАВДА́ТИ, да́м, даси́, док., перех. 1. чого, рідко що. Робити, чинити кому-небудь щось неприємне; заподіювати. Словник української мови в 11 томах
  9. завдавати — Завдавати, -даю́, -єш сов. в. завдати, -дам, -даси, гл. 1) Давать, дать. Як Бог дасть, то й тут завдасть. Ном. № 13. 2) Задавать, задать (урокъ). О. 1862. І. 54. 3) Отдавать, отдать, закабаливать, закабалить. Словник української мови Грінченка