завдавати

Значення в інших словниках

1. завдавати — завдавати – задавати Щоб не було плутанини у вживанні цих дієслів, запам’ятайте їхні значення. Завдавати – робити комусь щось неприємне; заподіювати. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. завдавати — завдава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. завдавати — ЗАВДАВАТИ – ЗАДАВАТИ Завдавати, -даю, -даєш. Переважно чинити комусь щось неприємне; викликати, спричиняти щось неприємне; сполучається, як правило, з іменниками негативного плану: болю, втрат (втрати), жалю, клопоту, мороки, мук (муки), неприємності... Літературне слововживання
4. завдавати — (кривди) чинити <�коїти, заподіювати> що; (болю) викликати <�спричиняти> що; (душевних мук) ІД. щипати за серце; (на плечі) підпомагати брати, піддавати; (далеко) запроторювати, засилати; (питання) Д. ставити. Словник синонімів Караванського
5. завдавати — -даю, -даєш, недок., завдати, -дам, -даси, док., перех. 1》 чого, рідко що. Робити, чинити кому-небудь щось неприємне; заподіювати. || У сполуч. з деякими іменниками означає дію, результат якої виражено іменником. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. завдавати — ПІДНІМА́ТИ (переміщати знизу вгору, на вище місце, на вищий рівень), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДВО́ДИТИ, ЗВО́ДИТИ (ІЗВО́ДИТИ рідко), ЗДІЙМА́ТИ, ЗНІМА́ТИ (ІЗНІМА́ТИ рідко), ЗНО́СИТИ розм. Словник синонімів української мови
7. завдавати — Задава́ти і завдава́ти, -даю́, -дає́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. завдавати — ЗАВДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ЗАВДА́ТИ, да́м, даси́, док., перех. 1. чого, рідко що. Робити, чинити кому-небудь щось неприємне; заподіювати. Словник української мови в 11 томах
9. завдавати — Завдавати, -даю́, -єш сов. в. завдати, -дам, -даси, гл. 1) Давать, дать. Як Бог дасть, то й тут завдасть. Ном. № 13. 2) Задавать, задать (урокъ). О. 1862. І. 54. 3) Отдавать, отдать, закабаливать, закабалить. Словник української мови Грінченка