1. Великий тлумачний словник сучасної мови

людський

лю́дський

людська, людське.

1》 Прикм. до люди 1).

|| Належний людям.

|| Який є складовою частиною організму людини.

|| Який складається з людей.

|| Такий, як у людей (людини).

|| Власт., притаманний людині.

|| Якого зазнають люди.

|| Який є результатом діяльності, творчості людей; народний.

Людська істота — людина.

Рід людський — людство.

2》 Стос. до сторонніх, інших щодо суб'єкта осіб.

|| Який належить іншим особам.

|| Який обслуговує інших осіб.

|| Який поширюється серед інших осіб.

|| Якого чинять, завдають інші особи.

|| У якому відбивається ставлення інших осіб до суб'єкта.

|| Який ставиться певним чином до інших.

3》 тільки людський, -а, -е. Якого повинна мати людина, властивий справжній людині.

|| У якому відбивається доброта, уважність, чуйність; людяний, гуманний.

|| Який потрібен людині; нормальний, пристойний (про одяг, житло і т. ін.).

4》 Стос. до осіб, що працюють у певній галузі виробництва, війську тощо.

5》 іст. Стос. до людей (у 4 знач.).

|| Належний людям.

|| Признач. для челяді.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. людський — людський – людяний – людний Людський – належний людям, який складається з людей. Людське тіло, людська справедливість, людський рід, людське щастя. Людяний – який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших; гуманний. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. людський — лю́дськи́й 1 прикметник від: 'люди', 'людина' лю́дський 2 прикметник властивий справжній людині; достойний; людяний Орфографічний словник української мови
  3. людський — ЛЮДСЬКИЙ – ЛЮДЯНИЙ – ЛЮДНИЙ Людський. Який стосується людей, належний людям, який складається з людей тощо: людська мова, людське тіло, людська справедливість, людська істота, людський рід, людське щастя. Людяний. Літературне слововживання
  4. людський — 1) людяний, гуманний, цивілізований; (одяг) пристойний, порядний. 2) належний <�властивий> людям; народній; (- речі) чужий, не свій; (залежно від оточення) селянський, кріпацький, громадський тощо. Словник синонімів Караванського
  5. людський — I [л'едз'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і (людяний) II [л'удз'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і і [л'удз'кий] -кому/-к'ім, мн. -к'і (властивий людині; пов'язаний з людиною) Орфоепічний словник української мови
  6. людський — ЛЮ́ДСЬКИ́Й, лю́дська́, лю́дське́. 1. Прикм. до лю́ди. Нігде не чуть людської мови; Звір тільки виє по селу (Т. Шевченко); [Степанида:] Я думала, що він людський знахар, а він товарячий!.. (М. Словник української мови у 20 томах
  7. людський — наставля́ти (направля́ти, напу́чувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти і т. ін.) на (до́бру (пра́ведну)) путь (доро́гу, сте́жку) кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  8. людський — ЗАДОВІ́ЛЬНИЙ (який задовольняє певні умови для кого-, чого-небудь, потреби, визначені кимсь і т. ін.), ПРИЙНЯ́ТНИЙ, ЛЮ́ДСЬКИЙ (про одяг, житло і т. ін. — який повинна, в принципі, мати людина); СТЕ́РПНИЙ, ТЕРПИ́МИЙ розм. Словник синонімів української мови
  9. людський — Лю́дський, -ка, -ке; -кі, -ких Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. людський — ЛЮ́ДСЬКИ́Й, лю́дська́, лю́дське́. 1. Прикм. до лю́ди¹. Нігде не чуть людської мови; Звір тільки виє по селу (Шевч., І, 1963, 129); [Степанида:] Я думала, що він людський знахар, а він товарячий!.. (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  11. людський — Людський, -а, -е 1) Человѣческій. Де люде не ходють і людський христіянський глаз не заходе. Чуб. І. 116. Напився він не раз людської крови. Ном. № 1281. І погляд у його не людський. Ном. № 2893. 2) Человѣчный, привѣтливый. Словник української мови Грінченка