1. Великий тлумачний словник сучасної мови

праця

пра́ця

-і, ж.

1》 Діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії та мають своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей; труд.

Розумова праця — трудова діяльність, яка потребує переважного напруження сенсорного апарату, емоційної та психічної сфери людини і не потребує значних фізичних зусиль.

Фізична праця — трудова діяльність, для якої характерні вимоги перев. до опорно-м'язової системи організму людини і який вимагає значних фізичних зусиль.

|| Трудовий процес, робота, на яку витрачається багато сил.

|| Корисна робота, виконувана тваринами, або її результат.

|| Робота думки, пам'яті.

|| чого. Про рух, перебування в дії чого-небудь.

|| перен. Уособлення суспільних класів, які створюють матеріальні й духовні цінності. Продуктивність праці.

2》 перев. з означ. Трудовий процес певного фахівця.

|| Вид діяльності. Розумова праця. Фізична праця.

3》 Певний вид оплачуваної трудової діяльності; робота, служба за наймом як засіб існування, джерело заробітку. Наймана праця.

4》 Зусилля, напруження.

5》 Матеріалізований результат якоїсь роботи, діяльності.

|| Літературний твір, наукова робота або витвір мистецтва.

6》 Робота, функціонування машин і механізмів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. праця — (певна діяльність) робота, діло, (здебільшого пильна) труд. Словник синонімів Полюги
  2. праця — пра́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. праця — Робота, р. труд; (спільна) співпраця, співробітництво; (муляра) фах, професія; ФР. натуга, напруження <н. надувся з праці>; (митця) |ви|твір, (наукова) розвідка; (машин) функціонування, дія; (марна) ІД. Сізіфова праця. Словник синонімів Караванського
  4. праця — ПРА́ЦЯ, і, ж. 1. Діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії і мають своїм призначенням створення матеріальних та духовних цінностей; труд. Словник української мови у 20 томах
  5. праця — пра́ця: ♦ гірка́ пра́ця, солодкий спочи́нок (Франко) ♦ яка́ пра́ця, така́ пла́та (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. праця — Коли праця вийде дверми, то біда вікном лізе у хату. Безробіття приносить нужду до хати. Праця єдина з недолі нас вирве. Лише працею мож поправити долю. Працює, як чорний віл. Дуже тяжко працює. Треба працювати, аби кавалок хліба мати. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. праця — (англ. labour) прямий внесок у виробництво (обслуговування), який люди роблять за рахунок фізичної і розумової діяльності. Економічний словник
  8. праця — Процес комплексної фіз.-розумової активності, метою якої є трансформація природного середовища у такий спосіб, аби збільшити шанси виживання людського роду. Універсальний словник-енциклопедія
  9. праця — сізі́фова пра́ця (робо́та), книжн. Надзвичайні зусилля, спрямовані на досягнення чогось, які не дають бажаних результатів; непосильне щось. Ріка то затихала, то знов шуміла, сповняючи (виконуючи) сізіфову працю (Г. Фразеологічний словник української мови
  10. праця — ПРАЦЯ — синтетична категорія, яка характеризує специфічну, властиву людині форму діяльності, спрямовану на освоєння і перетворення (згідно з власними цілями, інтересами і потребами) природного середовища, поліпшення соціальних відносин (соціальна... Філософський енциклопедичний словник
  11. праця — ДІЯ́ЛЬНІСТЬ (застосування своєї праці, своїх зусиль до чого-небудь, у якійсь галузі), ДІ́Я, А́КЦІЯ книжн., ОПЕРА́ЦІЯ розм., ЧИН уроч., УЧИ́Н (ВЧИН) заст., уроч., ДІ́ЙСТВО заст., ДІ́ЛАННЯ діал.; ПРА́КТИКА (перев. Словник синонімів української мови
  12. праця — Пра́ця, -ці, -цею; пра́ці, праць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. праця — ПРА́ЦЯ, і, ж. 1. Діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії і мають своїм призначенням створення матеріальних та духовних цінностей; труд. Чесна праця — наше багатство (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  14. праця — рос. труд діяльність людини, яка вимагає від неї зусиль, енергозатрат, усвідомлення доцільності і необхідності виконання роботи. Eкономічна енциклопедія
  15. праця — Праця, -ці ж. Трудъ, работа. Шевч. 133. Котл. Ен. VI. 87. Кричитъ пробі її мати, щоб дівчину рятувати, каже, що за працю тую я дівчину подарую. Чуб. V. 1117. ум. праценька. ЕЗ. V. 109. Словник української мови Грінченка