праця

рос. труд

діяльність людини, яка вимагає від неї зусиль, енергозатрат, усвідомлення доцільності і необхідності виконання роботи.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. праця — (певна діяльність) робота, діло, (здебільшого пильна) труд. Словник синонімів Полюги
  2. праця — пра́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. праця — Робота, р. труд; (спільна) співпраця, співробітництво; (муляра) фах, професія; ФР. натуга, напруження <н. надувся з праці>; (митця) |ви|твір, (наукова) розвідка; (машин) функціонування, дія; (марна) ІД. Сізіфова праця. Словник синонімів Караванського
  4. праця — -і, ж. 1》 Діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії та мають своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей; труд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. праця — ПРА́ЦЯ, і, ж. 1. Діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії і мають своїм призначенням створення матеріальних та духовних цінностей; труд. Словник української мови у 20 томах
  6. праця — пра́ця: ♦ гірка́ пра́ця, солодкий спочи́нок (Франко) ♦ яка́ пра́ця, така́ пла́та (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. праця — Коли праця вийде дверми, то біда вікном лізе у хату. Безробіття приносить нужду до хати. Праця єдина з недолі нас вирве. Лише працею мож поправити долю. Працює, як чорний віл. Дуже тяжко працює. Треба працювати, аби кавалок хліба мати. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. праця — (англ. labour) прямий внесок у виробництво (обслуговування), який люди роблять за рахунок фізичної і розумової діяльності. Економічний словник
  9. праця — Процес комплексної фіз.-розумової активності, метою якої є трансформація природного середовища у такий спосіб, аби збільшити шанси виживання людського роду. Універсальний словник-енциклопедія
  10. праця — сізі́фова пра́ця (робо́та), книжн. Надзвичайні зусилля, спрямовані на досягнення чогось, які не дають бажаних результатів; непосильне щось. Ріка то затихала, то знов шуміла, сповняючи (виконуючи) сізіфову працю (Г. Фразеологічний словник української мови
  11. праця — ПРАЦЯ — синтетична категорія, яка характеризує специфічну, властиву людині форму діяльності, спрямовану на освоєння і перетворення (згідно з власними цілями, інтересами і потребами) природного середовища, поліпшення соціальних відносин (соціальна... Філософський енциклопедичний словник
  12. праця — ДІЯ́ЛЬНІСТЬ (застосування своєї праці, своїх зусиль до чого-небудь, у якійсь галузі), ДІ́Я, А́КЦІЯ книжн., ОПЕРА́ЦІЯ розм., ЧИН уроч., УЧИ́Н (ВЧИН) заст., уроч., ДІ́ЙСТВО заст., ДІ́ЛАННЯ діал.; ПРА́КТИКА (перев. Словник синонімів української мови
  13. праця — Пра́ця, -ці, -цею; пра́ці, праць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. праця — ПРА́ЦЯ, і, ж. 1. Діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії і мають своїм призначенням створення матеріальних та духовних цінностей; труд. Чесна праця — наше багатство (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  15. праця — Праця, -ці ж. Трудъ, работа. Шевч. 133. Котл. Ен. VI. 87. Кричитъ пробі її мати, щоб дівчину рятувати, каже, що за працю тую я дівчину подарую. Чуб. V. 1117. ум. праценька. ЕЗ. V. 109. Словник української мови Грінченка