розкидатися

I розк`идатисядив. розкидатися I.

II розкид`атися-аюся, -аєшся, недок., розкидатися, -аюся, -аєшся, док.

1》 Розлітатися, розсипатися навкруги.

2》 тільки недок., розм. Необачно, марно витрачати що-небудь своє.

|| Не дорожити ким-, чим-небудь, не прагнути зберегти, залишити його у себе, при собі.

Розкидатися словами — бути необачним у висловлюваннях.

3》 тільки недок., розм. Братися за кілька чи багато справ одночасно, не зосереджуючись серйозно на жодній з них.

4》 тільки недок. Пас. до розкидати I 1), 2), 4).

III розк`идатисядив. розкидатися II.

IV розкид`атися-аюся, -аєшся, недок., розкинутися, -нуся, -нешся і діал. розкидатися, -аюся, -аєшся, док.

1》 Розставлятися, простягатися, простиратися вільно, невимушено (про руки, ноги, крила).

|| Розпускатися в різні боки далеко від стовбура (про гілля, коріння, листя).

|| Розпускати в різні боки далеко від стовбура своє гілля, коріння, листя.

|| Відгортатися, розходитися в різні боки (про краї, поли одягу).

2》 тільки док. Прибрати вільну, невимушену позу (в ліжку, кріслі і т. ін.).

|| Вільно розкинути руки й ноги у сні.

|| Упасти, розпростершись на чому-небудь (про мертвого або тяжкопораненого).

3》 Розташовуватися, розміщуватися, рости де-небудь.

|| чим. Розташовуватися, розміщуватися, рости де-небудь, чітко вирізняючись своїми складовими частинами.

|| тільки док., по (на, в, у) чому. Розосередитися поодинці, купками, групами (безладно або у певному порядку).

|| розм. Розсипатися, розбрідатися на певній площі.

4》 Простягатися, простелятися на далеку відстань, на великій площі.

|| Лунати на далеку відстань.

|| Відкриватися погляду; простелятися перед очима.

5》 рідко. Ділитися на групи, частини.

6》 тільки недок. Пас. до розкидати II 1-3).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкидатися — розки́датися 1 дієслово доконаного виду розлетітися розки́датися 2 дієслово доконаного виду розставитися; розлягтися діал. розкида́тися 1 дієслово недоконаного виду розлітатися розкида́тися 2 дієслово недоконаного виду необачно витрачати своє розкида́тися 3 дієслово недоконаного виду розставлятися Орфографічний словник української мови
  2. розкидатися — див. кидати; лежати; марнотратити Словник синонімів Вусика
  3. розкидатися — РОЗКИ́ДАТИСЯ¹ див. розкида́тися¹. РОЗКИДА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., РОЗКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Розлітатися, розсипатися навкруги. Словник української мови у 20 томах
  4. розкидатися — розкида́тися слова́ми. Бути необачним у висловлюваннях. Батька не на жарт стривожила ця мова дочки, бо він знав, що в неї не було звички розкидатися сильними словами (А. Головко). розкида́ти слова́ми. Фразеологічний словник української мови
  5. розкидатися — РОЗТАШУВА́ТИСЯ (про населений пункт, будівлю і т. ін. — зайняти собою який-небудь простір, місце), РОЗМІСТИ́ТИСЯ, РОЗКИ́НУТИСЯ (перев. на значному просторі); ПРИТУЛИ́ТИСЯ розм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. розкидатися — РОЗКИ́ДАТИСЯ¹ див. розкида́тися¹. РОЗКИ́ДАТИСЯ² див. розкида́тися². РОЗКИДА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., РОЗКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Розлітатися, розсипатися навкруги. Словник української мови в 11 томах