1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розумний

розу́мний

-а, -е.

1》 Який має ясний розум (у 1, 2 знач.).

|| Тямущий, кмітливий.

|| Який має освіту; письменний, грамотний.

|| Який має великий життєвий досвід, знання.

|| розм. Слухняний, розсудливий (про дітей).

|| Який виражає розум.

|| Вправний, умілий (про руки, пальці).

|| Який швидко сприймає, засвоює що-небудь (про тварину).

|| Який виражає слухняність, вірність людині (про тварину).

|| перен. Який діє розумно, як людина (про машину).

|| у знач. ім. розумний, -ного, ч.; розумна, -ної, ж. Людина з розумом.

Який розумний! у знач. виг. — уживається при вираженні обурення з приводу чого-небудь.

2》 Який керується розумом, виконується з розумом (у 2 знач.).

|| Проникнутий розумом; змістовний (про книгу, твір).

|| Який містить здоровий глузд, слушні думки і т. ін.

|| Практично корисний; доцільний.

|| Мудрий, хитрий.

|| Який свідчить про освіченість, ученість.

|| у знач. ім. розумне, -ного, с. Те, що відзначається змістовністю, доцільністю.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розумний — розу́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. розумний — світла (ясна) голова у кого; має голову на плечах (на в’язах): [є] голова на плечах (на в’язах) у кого; (кмітливий) має розум у (в) голові; з головою (з розумом); бистрий на розум; живого ума; (збагачений знаннями, навчений) з натоптаною головою... Словник фразеологічних синонімів
  3. розумний — Тямущий, кмітливий, головатий, з головою, р. кебетливий, кебетний, с. мудрий; (аргумент) резонний; (хто) ІР. РОЗУМАКА; ЖМ. освічений, вчений, досвідчений; (- дітей) слухняний; (- руки) вправний, умілий; (пес) беручкий; (- книжку) глибокий, змістовний; (розподіл) доцільний; п! РОЗСУДЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. розумний — Багатознай, бистроум, бистроумний, велемудрий, великовчений, великомудрий, великорозумний, великоумник, веломудрий, вельмирозумний, вигадко, вигадливий, вигадько, винахідливий, винахідник, високорозумний, високоталановитий, високочолий (перен. Словник синонімів Вусика
  5. розумний — РОЗУ́МНИЙ, а, е. 1. Який має ясний розум (у 1, 2 знач.); протилежне дурний. Настя .. розказує, який він звичайний, який собою красивий; а Наум хвалить, який то він розумний, неначе письменний (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. розумний — Коли з розумним говорю, то розуму наберуся, а як з дурним то і свій страчу. Життєвий досвід. Від розумнійших від себе учимося того, що не знаємо. Розумна голова не дбає на лихі слова. Не звертає уваги на лайку. Розумний молиться, а дурень плаче. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. розумний — син. ботан, гідроцефал. Словник жарґонної лексики української мови
  8. розумний — розу́мна (твере́за, му́дра і т. ін.) голова́. Хто-небудь розсудливий, кмітливий, тямущий. — Дуже він .. мені подобався, бо був добрий сусід і розумна голова (І. Франко); Ні одної сильної людини з усього роду, ні одної .. Фразеологічний словник української мови
  9. розумний — ДОЦІ́ЛЬНИЙ (відповідний поставленій меті), РОЗУ́МНИЙ, РАЦІОНА́ЛЬНИЙ. — Зверніть увагу, як працюють. Яка зосередженість, який доцільний кожен рух... (О. Словник синонімів української мови
  10. розумний — Розу́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. розумний — РОЗУ́МНИЙ, а, е. 1. Який має ясний розум (у 1, 2 знач.). Настя.. розказує, який він звичайний, який собою красивий; а Наум хвалить, який то він розумний, неначе письменний (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах