розумний
Коли з розумним говорю, то розуму наберуся, а як з дурним то і свій страчу.
Життєвий досвід. Від розумнійших від себе учимося того, що не знаємо.
Розумна голова не дбає на лихі слова.
Не звертає уваги на лайку.
Розумний молиться, а дурень плаче.
Розумний спріпляє себе молитвою в надії, що Бог поможе йому, дурень стратив усю надію і в розпуці плаче.
Син у двадцять років мудріший від свого батька, у тридцять років знає стільки що й батько, а у сорок років пізнає, скільки то він не знає, що його батько знає.
Молоді люди чепуряться, що вони багато знають, та щоб їх мати за розумних.
Дехто говорить розумно, а поступає по-дурному.
Коли говорять мудрі слова, але роблять погані вчинки.
З розумним будеш умним, а з дурним і сам будеш таким.
З ким поведешся, таким і сам станеш.
Краще з розумним два рази згубити, як з дурнем раз найти.
Завжди краще мати справу з розумним, ніж з дурнем.
Лучче з розумним в біді, ніж з дурним в добрі.
Краще жити з розумною людиною в бідноті, ніж з дурнем у багатстві.
Розумний батько сина спитатися не соромиться.
Розумний батько знає, що і він всього не знає.
Розумний думає перед бесідою, дурень думає по бесіді над тим, що сказав.
Розумний думає наперед, а дурень тоді, коли зробленого вже не можна поправити.
Розумний і без грошей богатий.
Розум — це багатство для людини.
Розумний мовчить, як дурак кричить.
Розумні люди більше мовчать і слухають, а дурні говорять безперестанку.
Розумний розсудить, а дурень осудить.
Розумний багато що розуміє і вибачає людям, а дурень швидкий на обмову.
Розумний тішиться тим, що має; дурень журиться тим, чого не має.
Порівняння розумного і дурного.
Значення в інших словниках
- розумний — розу́мний прикметник Орфографічний словник української мови
- розумний — світла (ясна) голова у кого; має голову на плечах (на в’язах): [є] голова на плечах (на в’язах) у кого; (кмітливий) має розум у (в) голові; з головою (з розумом); бистрий на розум; живого ума; (збагачений знаннями, навчений) з натоптаною головою... Словник фразеологічних синонімів
- розумний — Тямущий, кмітливий, головатий, з головою, р. кебетливий, кебетний, с. мудрий; (аргумент) резонний; (хто) ІР. РОЗУМАКА; ЖМ. освічений, вчений, досвідчений; (- дітей) слухняний; (- руки) вправний, умілий; (пес) беручкий; (- книжку) глибокий, змістовний; (розподіл) доцільний; п! РОЗСУДЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
- розумний — Багатознай, бистроум, бистроумний, велемудрий, великовчений, великомудрий, великорозумний, великоумник, веломудрий, вельмирозумний, вигадко, вигадливий, вигадько, винахідливий, винахідник, високорозумний, високоталановитий, високочолий (перен. Словник синонімів Вусика
- розумний — -а, -е. 1》 Який має ясний розум (у 1, 2 знач.). || Тямущий, кмітливий. || Який має освіту; письменний, грамотний. || Який має великий життєвий досвід, знання. || розм. Слухняний, розсудливий (про дітей). || Який виражає розум. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розумний — РОЗУ́МНИЙ, а, е. 1. Який має ясний розум (у 1, 2 знач.); протилежне дурний. Настя .. розказує, який він звичайний, який собою красивий; а Наум хвалить, який то він розумний, неначе письменний (Г. Словник української мови у 20 томах
- розумний — син. ботан, гідроцефал. Словник жарґонної лексики української мови
- розумний — розу́мна (твере́за, му́дра і т. ін.) голова́. Хто-небудь розсудливий, кмітливий, тямущий. — Дуже він .. мені подобався, бо був добрий сусід і розумна голова (І. Франко); Ні одної сильної людини з усього роду, ні одної .. Фразеологічний словник української мови
- розумний — ДОЦІ́ЛЬНИЙ (відповідний поставленій меті), РОЗУ́МНИЙ, РАЦІОНА́ЛЬНИЙ. — Зверніть увагу, як працюють. Яка зосередженість, який доцільний кожен рух... (О. Словник синонімів української мови
- розумний — Розу́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розумний — РОЗУ́МНИЙ, а, е. 1. Який має ясний розум (у 1, 2 знач.). Настя.. розказує, який він звичайний, який собою красивий; а Наум хвалить, який то він розумний, неначе письменний (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах