розумний

РОЗУ́МНИЙ, а, е.

1. Який має ясний розум (у 1, 2 знач.); протилежне дурний.

Настя .. розказує, який він звичайний, який собою красивий; а Наум хвалить, який то він розумний, неначе письменний (Г. Квітка-Основ'яненко);

Розумну й добру жінку маю, сказав я собі, прочитавши лист (М. Коцюбинський);

– Ти чоловік розумний, тебе не дурно вибрали на кошового. Розтлумач мені, для чого ми живемо? (О. Довженко);

Перехід від мустьєрської епохи до пізнього палеоліту збігається з появою людини сучасного фізичного типу – Homo sapiens (людини розумної), або інакше неоантропа, чи кроманьйонця (знайденого у Кроманьйоні, Франція) (з наук. літ.);

// Тямущий, кмітливий.

Розумна була [Галочка]: що не вздрить, усе переньме [перейме] і кожного, хто у неї спитається, навчить і розкаже (Г. Квітка-Основ'яненко);

Бійцям незвично було бачити неписьменним юнака двадцяти років, розумного, працьовитого і безперечно здібного (О. Гончар);

Певно, вона [Анна] була розумною жінкою й не бажала брати на себе тягар керівництва державою, в якій вона була іноземкою й чужинкою (хай і королевою) (з наук.-попул. літ.);

// Який має освіту; письменний, грамотний.

[Грицько (дивуючись):] От що воно значить – розумний чоловік, освічений чоловік! Все він знає, все він розбирає, до всього доскіпається (Панас Мирний);

– Я не знаю, ти розумний, ти деморкрат, ти читаєш книжки і водишся з такими ж розумними, як сам (С. Черкасенко);

// Який має великий життєвий досвід, знання.

Тихон Брус був старий чоловік, розумний на усе те село, де жив (Г. Квітка-Основ'яненко);

Стара була розумна людина, багато років прожила на світі, багато бачила на своєму віку, багато дечого чула про людей (І. Нечуй-Левицький);

Мені казав розумний садівник: “Коли ти пересаджуєш ялинку, Відзнач північний і південний бік І так сади: ростиме добре й гінко ..” (М. Рильський);

// розм. Слухняний, розсудливий (про дітей).

– Попенко буде мене кликати до себе, я не піду за ним, а прямо – у школу. Там буду тихо сидіти, учителя буду слухати. – Добре, добре, Петрусю. Ти в мене розумний хлопчик (Панас Мирний);

– Розумну дитинку, Химо, маєте, – заздрили їй молодиці (Я. Качура);

// Який виражає розум.

Ні гарна, ні погана [панна Гризельда], але яка величність в її постаті! Які розумні в неї очі! (І. Нечуй-Левицький);

Де не піду я, всюди твій Розумний, любий погляд сяє (Леся Українка);

В розумних, блискучих очах його [пана] горів вогник захоплення, і видно було, що він самлюбувався своєю мовою й ще більше захоплювавсь (В. Винниченко);

// Вправний, умілий (про руки, пальці).

Вийшли люди за врожай змагаться. Веселить розумні руки праця (М. Рильський);

// Який швидко сприймає, засвоює що-небудь (про тварину).

Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю .. Розумна була животина: зараз прибігла, зачувши хазяйський посвист (П. Куліш);

В мого дядька був віл такий розумний, але любив, щоб його просити, годить і не бить, бо тілько [тільки] тоді можна його запрягти (з переказу);

Як гостро свистить гострокрила. Примхлива, одважна, бездумна, безумна, Розумна, як світ і життя, Ластівка! (М. Рильський);

// Який виражає слухняність, вірність людині (про тварину).

В розчинені двері зайшов кудлатий пес, став на порозі і вставився розумними очима на господаря (П. Панч);

// перен. Який діє розумно, як людина (про машину).

Космічний корабель – дуже розумна машина. І ці розумні машини створили наші радянські люди (з газ.);

// у знач. ім. розу́мний, ного, ч.; розу́мна, ної, ж. Людина з розумом.

З розумним поговори, то розуму наберешся, а з дурним, – то й свій загубиш (прислів'я).

2. Який керується розумом, виконується з розумом (у 2 знач.).

Ще з того часу, як він почав ясніше формулювати свої думки, свої бажання, потреба розумної, живої, корисної праці стала для нього безпремінною умовою життя (М. Коцюбинський);

Зразу ж впадала в око культурна обробка землі і наслідки розумного господарювання (Ю. Смолич);

Взаємовідносини людини і природи мають будуватись на таких принципах, як розумне природокористування і поліпшення природного середовища (з навч. літ.);

// Який виявляє розум змістовний (про книгу, твір).

Послав я тобі 10 Кобзарів і дуже, дуже розумну книжечку для Прісі (Т. Шевченко);

Поезія М. Рильського, перш за все, розумна, мисль поета присутня в кожному рядку, в кожній картині і явищі (А. Малишко);

// Який містить у собі здоровий глузд, слушні думки і т. ін.

– Ходім, ходім! Це розумна рада! – згодилась громада, подаючись до Тиховичевої квартири (М. Коцюбинський);

– Велика людина – Гарібальді, – палко сказав Шевченко .. Адже ж лише він разом з Мадзіні наважився оголосити такі розумні закони й накази, як скасування світської влади римського папежа [папи] (З. Тулуб);

// Практично корисний; доцільний.

Під правильним режимом харчування слід розуміти .. розумний розподіл їжі протягом дня, відповідну черговість страв, своєчасне споживання їжі і створення добрих умов для її споживання (з наук.-попул. літ.);

Розумне використання машин для побутових потреб стає однією з актуальних життєвих проблем (з публіц. літ.);

// Мудрий, хитрий.

Моторна воля десь ходила, У долі ласки добула, Мене старого звеселила, Розумну загадку дала (Л. Глібов);

// Який свідчить про освіченість, ученість.

А він розумною та поважною розмовою обвороже [обворожить] молодого пана або старого батька з матір'ю та тоді вже і розсипає, мов горох, свої поцілунки (Панас Мирний);

– Ричить [ведмідь], мов розгніваний п'яниця, що не може сказати слова розумного (І. Франко);

// у знач. ім. розу́мне, ного, с. Те, що відзначається змістовністю, доцільністю.

– Що я, – каже [Карпо], – почую там [на вечорницях] розумного, чого навчуся?.. (М. Коцюбинський);

У високорозвинених країнах вживання солі коливається у межах від шести до чотирнадцяти грамів. Другу цифру слід вважати верхньою межею розумного: зловживання сіллю шкідливе для організму (з наук.-попул. літ.).

Розу́мна річ див. річ¹;

(1) Яки́й розу́мний!; Яка́ розу́мна!; Які́ розу́мні! у знач. виг. – уживається при вираженні обурення з приводу чого-небудь.

– Ви нам дайте половину пасіки, половину овець та свиней, – сказав Карпо. – Овва, який розумний! Забери ще половину котів та собак! – кричала Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький);

Яка розумна! Хіба це панові нічого більш і писати, як про твого чоловіка..? (Марко Вовчок);

Гнида аж скипів. – Іч, ви які розумні! А який же дурило крадене та в скриню покладе? Зна ж, що труситимуть! (А. Головко).