сирота
сирота́
-и, ч. і ж.
1》 Дитина, підліток, що втратили батька й матір або одного з них.
|| Людина, що залишилася без рідних, близьких; одинока, самітна людина.
|| перен. Бідна, нещасна людина; бідолаха.
Зостатися (залишитися, лишитися і т. ін.) сиротою — а) втратити батька й матір або одного з них; б) бути одинокою, самітною людиною.
2》 перев. мн., іст. У давній Русі – різні категорії феодального залежного селянства.
3》 тільки мн., розм. Пухирці, що з'являються на шкірі людини від холоду або нервового збудження.
Узятися сиротами — покритися пухирцями від холоду або нервового збудження.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Сирота — Сирота́ прізвище * Але: дві, три, чотири Сироти́ Орфографічний словник української мови
- сирота — Безбатченко, як ім. безрідний, л. байстрюк, (- дитину) сиротя, П. бідолаха, як ім. самотній, сирітка, сиротина, мн. СИРОТИ, сов. гусяча шкіра Словник синонімів Караванського
- сирота — I безбатченко, сирітка, сирітонька, сиріточка, сиротина, сиротинка, сиротинонька, сиротиночка, сиротовина, сиротя, сиротятко, сиротяточко Фразеологічні синоніми: казанська сирота; кругла (круглий) сирота II див. бідний; нещасливий Словник синонімів Вусика
- сирота — [сиерота] -ти, д. і м. -роут'і, мн. сиротие, сир'іт/сиер'іт, д. -там дв'і сиероти Орфоепічний словник української мови
- сирота — СИРОТА́, и́, ч. і ж. 1. Дитина, підліток, що втратили батька й матір або одного з них. – Я сирота: без матері, Без батька осталась, І він один на всім світі, Один мене любить (Т. Словник української мови у 20 томах
- сирота — сирота́: ♦ бі́дна сирота́ без та́та, без ма́ми, що її ті́тка з ла́ски на світ породи́ла жарт. про людину, яка вдає нещасного, покривдженого (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- сирота — Бог баче, як сирота плаче. Сирота плаче, бо хтось зробив її кривду, а нема кому упімнутися. Бог покарає за кривду. Над сиротами треба мнлосердитись. За сиротою Бог з калитою. Сиротами опікується сам Бог і дає їм щастя. Кругла сирота. Приповідки або українсько-народня філософія
- сирота — (-и) ч.; мол. Товстий чоловік-охоронець. ПСУМС, 63. Словник жарґонної лексики української мови
- сирота — каза́нська сирота́, зневажл. Той, хто вдає з себе скривдженого, ображеного, нещасного з метою викликати до себе жалість, співчуття. — Ах ви ж, казанські сироти! Земство вас виховує, годує, зодягає, а ви все в ліс дивитесь? (О. Фразеологічний словник української мови
- сирота — СИРОТА́ ч. і ж. (дитина, підліток, що втратили батька й матір або одного з них); СИРОТИ́НА фольк., СИРОТОВИ́НА діал.; БЕЗБА́ТЧЕНКО, СИРОТЮ́К розм. (про хлопчика); СИРОТЮ́ЧКА розм. (про дівчинку). Словник синонімів української мови
- сирота — Сирота́, -ти́; си́роти, сирі́т, си́ротам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сирота — СИРОТА́, и́, ч. і ж. 1. Дитина, підліток, що втратили батька й матір або одного з них. — Я сирота: без матері, Без батька осталась, І він один на всім світі, Один мене любить (Шевч. Словник української мови в 11 томах