банувати
БАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., за ким – чим і без дод., діал.
Сумувати, журитися.
– Почав я банувати. А найгірше за Марією (М. Коцюбинський);
Наче за мерцем, за Летриком банувала [баба] (Марко Черемшина);
– Діду, ви не бануйте. От побачите, що все буде наше: і земля, і заводи, всі ліси і полонини, – говорить Василько дідові (А. Турчинська).
Словник української мови (СУМ-20)