банувати

СУМУВА́ТИ (пройматися почуттям суму, журби), ЖУРИ́ТИСЯ, ПЕЧА́ЛИТИСЯ, СМУТИ́ТИСЯ, ТУЖИ́ТИ підсил., ПОБИВА́ТИСЯ підсил., ВБИВА́ТИСЯ (УБИВА́ТИСЯ) підсил., СМУТКУВА́ТИ розм., КРУШИ́ТИСЯ заст., фольк., БАНУВА́ТИ діал., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ПЕЧА́ЛУВАТИСЯ діал.; НУДЬГУВА́ТИ, СКУЧА́ТИ (за ким-чим, без кого-чого і без додатка — сумувати без когось, чогось). — Не сумуй. Чи що тебе мучить? Скажи відверто: що тобі в нас не так? (О. Гончар); Христя сумувала, журилася, а часом сама гірко плакала (Панас Мирний); Печалиться й печалиться чогось дівчина. Уже б і заміж пора йти, але не виходить, хоч і траплялися добрі люди (М. Стельмах); Це була їхня (старих) звичка: коли одне смутилося, друге обов'язково мусило розважати (Ю. Яновський); Чом тобі хоч вітер не розкаже, Як тужу я й плачу? (А. Кримський); — Ти вже й так змарніла на виду: усе журишся, все смуткуєш та плачеш (І. Нечуй-Левицький); Мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки, але так сумно, якби банували за молодим віком (В. Стефаник); — Що ж ти, Василино, не нудьгуєш за своєю Комарівкою? — спитав ласкаво панич (І. Нечуй-Левицький). — Пор. засмути́тися, 1. нудьгува́ти.

Значення в інших словниках

1. банувати — Банува́ти: — журитися [30] — сумувати [54] — сумувати, журитися [48] — сумувати, тужити [20] — тужити, нарікати на когось [9;24] — тужити, сумувати [51] — тужити, сумувати; нарікати на когось [52] — тужити [VII] — тужити; нарікати на когось [V,IX] — шкодувати, сумувати [42]  Словник з творів Івана Франка
2. банувати — банува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. банувати — г., сумувати, журитися, боліти <�тліти> серцем <�душею>.  Словник синонімів Караванського
4. банувати — -ую, -уєш, недок., зах. Сумувати, журитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. банувати — БАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., за ким – чим і без дод., діал. Сумувати, журитися. – Почав я банувати. А найгірше за Марією (М. Коцюбинський); Наче за мерцем, за Летриком банувала [баба] (Марко Черемшина); – Діду, ви не бануйте.  Словник української мови у 20 томах
6. банувати — банува́ти тужити, сумувати (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. банувати — Банува́ти, -ну́ю, -ну́єш (тужити) за ким, за чим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. банувати — БАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, без додатка і за ким, чим, недок., діал. Сумувати, журитися. — Почав я банувати. А найгірше за Марією (Коцюб., І, 1955, 141); Наче за мерцем, за Летриком банувала [баба] (Черемш., Тв., 1960, 38); — Діду, ви не бануйте.  Словник української мови в 11 томах
9. банувати — Банувати, -ную, -єш гл. 1) Тужить, жалѣть. ЕЗ. V. 97. Не дуже за ним банували і швидко забули про него. ЕЗ. V. 194. Не бануй, мамко, за мнов, не беру вшитко з собов. Гол. IV. 406. Ци не будеш, моя рибко, за мнов банувати? Гол. ІІІ. 116. 2) банувати на очі — болѣть глазами. Брацл. у.  Словник української мови Грінченка