белькотання

БЕЛЬКОТА́ННЯ, БЕЛЬКОТІ́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. белькота́ти, белькоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Романтичні жагучі слова .. видались тоді професорові наївним дитячим белькотінням (В. Підмогильний);

Широкоплечий циган .. не звертає уваги ані на тривожне белькотання циганки, ані на вершника, що наближається (Григорій Тютюнник);

Йому неприємно було дивитись на скривлену Спартакову щелепу і слухати, замість членоподільної людської мови, нерозбірливе белькотіння (О. Гончар);

У відповідь почувся глухий писк і белькотіння (Р. Іваничук);

* Образно. Відчувалося, що незабаром жерла їх [гармат] глянуть із-за гори, за цим полетить похапливе й рясне белькотання кулеметів (Г. Епік);

// зневажл.

Усі ці белькотання про обов'язки перед суспільством здаються дрібними і смішними (з газ.).

Значення в інших словниках

1. белькотання — белькота́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. белькотання — -я, с. Дія за знач. белькотати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. белькотання — див. балаканина; розмова  Словник синонімів Вусика
4. белькотання — БЕЛЬКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. белькота́ти і звуки, утворювані цією дією. Широкоплечий циган.. не звертає уваги ані на тривожне белькотання циганки, ані на вершника, що наближається (Тют., Вир, 1964, 69); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
5. белькотання — Белькота́ння, -ня с. Болтаніе, лепетаніе, бормотаніе.  Словник української мови Грінченка