спати
СПА́ТИ, сплю, спиш; мн. сплять; недок.
1. Перебувати у стані сну.
Троянці покотом лежали І на дозвіллі добре спали (І. Котляревський);
Чую я – всі сплять, аж хропуть; а мене і сон не бере (Панас Мирний);
Сплю. Солодко, міцно і навіть сон бачу (М. Коцюбинський);
Шура, здригаючись, спала тривожним сном, спала й не спала, снила і марила наяву (О. Гончар);
На високому стовбурі старого в'яза в лелечім гнізді сплять лелеки (О. Довженко);
* Образно. Ще сонце спить, пташки мовчать (Т. Шевченко);
Золоті і сніжно-білі квіти латаття спали з розкритими зіницями (О. Донченко);
За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена (Ю. Збанацький);
* У порівн. Лежить вона, неначе спить, хороша й свіжа, як квітка (Марко Вовчок);
// Мати нормальний сон.
Вже і тепер нерви у мене заспокоїлись, сплю (М. Коцюбинський);
// із запереч. част. не. Страждати безсонням; мати неміцний сон.
[Химка:] Завдав [панич] мені загадку таку, що я не спала й не їла, аж на лиці змарніла... (Панас Мирний);
[Олімпіада Іванівна:] Журиться [Люба], блідне, не спить по ночах (Леся Українка);
// перен. Бути безлюдним, затихлим.
Спало в тьмі село, коли З дзвіниці дзвони загули (І. Франко);
Було пізно. Місто спало, натруджене буденними справами (М. Чабанівський);
Маєток спав. Німо. Покої, комори, сараї – змежили очі (А. Головко);
// перен. Бути у стані повного спокою, нерухомості.
З нетерплячкою вдивлялися вони у темряву, та нічого не бачили й не чули. Річка спала (М. Коцюбинський);
Тихо. Вечір. Спить тайга (О. Довженко);
Половіють колоски пшениці, Жито спить, як в озері вода (Т. Масенко);
Я до моря вийшов рано – море спить (Д. Павличко);
// перен. Лежати мертвим; бути похованим де-небудь; покоїтися.
Під калиною дівчина Спала, не вставала: Утомилось молодеє, Навіки спочило... (Т. Шевченко);
Ягнятко більше не озвалось... На світі нажилось, награлось... Затихло... спить... (Л. Глібов);
– Хай мирно сплять собі мерці; Нам – піклуватися живими! (П. Грабовський);
Вмер мій батько. І брата не стало. Сплять вони під хрестом край села... (В. Сосюра).
2. перен. Бути бездіяльним, пасивним, млявим.
В'язала [безнадійність] силу й перечила добуватися кращої долі... Не дивно, що серед такого становища люди ниділи, спали (Панас Мирний);
– Камкою годуйте [худобу]! Січіть, здобрюйте і годуйте. А то спите тут, не вишукуєте [кормів] (О. Гончар);
// Не виявлятися, не проявляти себе (про почуття, здібності і т. ін.).
Сумління спить... Весь повний гніву розум Силкується даремне розбудить (Дніпрова Чайка);
Спить сила, думка у тобі дріма (П. Дорошко).
3. з ким., розм. Бути в статевих зносинах з ким-небудь.
А ще кажуть інакше: він з нею спить. Але то вже дурниця. Спробуй з нею заснути (Л. Костенко).
Кла́сти / покла́сти спа́ти див. кла́сти;
Кла́стися / покла́стися спа́ти див. кла́стися;
Положи́ти спа́ти див. положи́ти;
(1) Спа́ти (засипа́ти, засина́ти) сном пра́ведним (пра́ведника, пра́ведників, пра́ведних) – спати спокійно, міцно.
Закачавшись у килим, як у трубу, він засипав на всю ніч сном праведника (Ю. Смолич);
Подумайте: старшина роти .. їздових стереже! Коней їм годує! А вони собі сплять сном праведників... (О. Гончар);
На пароплаві, коли пливли по Волзі, Сапожников .. так пригощав щоденно всю невелику, але чесну компанію, що падав [Тарас] з ніг увечері і засинав сном праведника... (Василь Шевчук);
А ті, кому доручено було пасти, теревенили в той час при вогнищі або ж спали сном праведних (Д. Міщенко);
Через годину вона спатиме праведним сном (із журн.).
◇ Ла́ври не даю́ть спа́ти (спо́ко́ю, поко́ю і т. ін.) див. лавр;
Не дава́ти [спокі́йно] спа́ти див. дава́ти;
О́ко не дріма́є (не спить) див. о́ко¹;
Се́рце спить (спа́ло) див. се́рце;
(2) Спа́ти і [в сні] ба́чити що – дуже бажати, хотіти чого-небудь, весь час думати, мріяти про здійснення чогось.
Антон аж труситься Пожитька з земельного комітету зіпхнути. Щоб – самому. Спить і в сні бачить себе на його місці (А. Головко);
Дитина, як кажуть, спить і бачить свою улюблену працю (В. Сухомлинський);
(3) Спокі́йно мо́же спа́ти – хто-небудь може заспокоїтися, не турбуватися про щось.
Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом (М. Коцюбинський);
[Кай Летіцій:] Але в життя думки ті не перейдуть, на те занадто наш Руфін філософ, і цезар наш спокійно може спати (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)