свічкогас
СВІЧКОГА́С, а, ч., заст. Людина (перев. при церкві), що гасить свічки, знімає нагар із свічок.
Жили при палаці священики, ченці, свічкогаси (Загреб., Диво, 1968, 645);
Дядько Трохим врятував нашого свічкогаса, але ні срібла-золота, ні паперових грошей від нього не дочекався (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 85).
Словник української мови (СУМ-11)