поведінка

ПОВЕДІНКА — процес зміни станів певної речі або істоти, що відповідає їхній внутрішній природі як цілому. Важливою для загального осмислення поняття П. є його етимологічна основа, що вказує на "поведення", "ведення" себе, "володіння" собою (behaviour); вужче значення П. також стосується здатності біологічних індивідів певним членом "тримати" себе, надавати своїй взаємодії із середовищем деяких сталих рис. У такому розумінні П. — типовий предмет біологічних (зокрема в етології), фізіологічних, психологічних досліджень (ключові терміни: "інстинкт", "навичка", "умовний рефлекс", "стимул", "потреба", "мотив" тощо). В осмисленні П. як власне людської характеристики здатність до самоорганізації позначає спосіб існування, активним чинником якого є усвідомлений волевияв самого суб'єкта П. Людська П. корелює зі складною системою цілей, мотивів, настанов, внутрішніх смислів, свідомих та неусвідомлених прагнень і потягів, завжди так чи інакше поєднаних і актуалізованих певним рішенням суб'єкта стосовно способу своєї присутності у світі. Водночас поняття людської П. ґрунтується на припущенні, що свідома вольова самодетермінація не є єдино визначальним чинником у житті людини; саме її взаємодія або зіткнення з іншими внутрішніми або зовнішніми чинниками (що їх вона незрідка сама й пробуджує) формує неповторну цілісність П. особистості або групи. Моральний аспект П. пов'язаний із розкриттям характеру і меж впливу на поведінковий процес моральних норм, цінностей та інтенцій людського суб'єкта, що реалізуються, визначальним чином, у його свідомому й відповідальному волевиявленні. Звідси неминучими при будь-якому морально-етичному аналізі людської П. виявляються припущення про її суб'єктний і відповідальний характер, наявність у ній певних елементів власне етичної раціональності тощо. Починаючи з кінця XIX ст. в західній психології й філософії мали місце спроби витлумачити й описати П. в її об'єктивованій формі, незалежно від внутрішніх регулятивних механізмів людської психіки, за моделлю "стимул — реакція" (Торндайк, Уотсон та інші представники біхевіоризму). Концептуально вразливі, такі спроби усе ж сприяли зосередженню уваги на специфіці самого феномена людської П. й запровадженню поведінкових моделей у різноманітні галузі сучасного гуманітарного пізнання.

В.Малахов

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поведінка — -и, ж. 1》 Сукупність чиїх-небудь дій і вчинків; спосіб життя. || Певні дії, вчинки взагалі. || Уміння поводити себе відповідно до встановлених правил. Оцінка з поведінки. || Реакція організму на яке-небудь подразнення або вплив чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поведінка — Поводження, мн. манери, ж. поведенція, г. поступовання, заховання; ФР. мода. Словник синонімів Караванського
  3. поведінка — Характерна живим істотам адаптивна взаємодія з середовищем, опосередкована психічною та руховою активністю. Поведінка людини – заснована на природних передумовах, але соціально зумовлена, знаково (понятійно) – опосередкована система дій... Словник із соціальної роботи
  4. поведінка — поведі́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. поведінка — (чиїсь вчинки) поводження, манери, дії, діал. поступування. Словник синонімів Полюги
  6. поведінка — див. звичай Словник синонімів Вусика
  7. поведінка — ПОВЕДІ́НКА, и, ж. 1. Сукупність чиїх-небудь дій і вчинків; спосіб життя. Вернувшись додому [з пансіону], Настуся одразу здивувала усіх усім: і своєю занадто вже вольною паризькою поведінкою, і своїми різкими манерами (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. поведінка — Поведі́нка, -нки, -нці; -ді́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. поведінка — Поведінка, -ки ж. = поведенція. Чи й у вас, як у нас, така поведінка: за копійку сто парубків, за сто рублів дівка. Грин. III. 649. Така у нас поведінка, що мусять підпарубочі ватажним парубкам коней подати. Федьк. Словник української мови Грінченка
  10. поведінка — ПОВЕДІ́НКА, и, ж. 1. Сукупність чиїх-небудь дій і вчинків; спосіб життя. Вернувшись додому [з пансіону], Настуся одразу здивувала усіх усім: і своєю занадто вже вольною паризькою поведінкою, і своїми різкими манерами (І. Словник української мови у 20 томах
  11. поведінка — [повеид’інка] -нкие, д. і м. -н'ц'і Орфоепічний словник української мови
  12. поведінка — ДІЯ́ЛЬНІСТЬ (органів, частин живого організму, механізмів тощо), ФУ́НКЦІЯ, ФУНКЦІОНУВА́ННЯ, РОБО́ТА розм., ПОВЕДІ́НКА розм. Вища нервова діяльність; Порушення функцій залоз внутрішньої секреції; Приємно було ступати по твердій стежці... Словник синонімів української мови