поведінка
ПОВЕДІ́НКА, и, ж.
1. Сукупність чиїх-небудь дій і вчинків; спосіб життя.
Вернувшись додому [з пансіону], Настуся одразу здивувала усіх усім: і своєю занадто вже вольною паризькою поведінкою, і своїми різкими манерами (Н.-Лев., IV, 1956, 229);
Про його поведінку генерал дуже добре знав, але тримав коло себе за ретельність (Тют., Вир, 1964, 504);
Комуніст повинен всією своєю поведінкою на виробництві, в громадському і особистому житті показувати високі зразки боротьби за розвиток і зміцнення комуністичних відносин (Програма КПРС, 1961, 122);
// Певні дії, вчинки взагалі.
Неначе збагнувши незручність своєї поведінки, пустив [Захар Билина] спинку крісла, рвучко підвівся (Ле, Право.., 1957, 11);
— Як сповідач, кажу тобі, пане: сідай і вислухай мене спокійно, бо від твоєї необміркованої поведінки може похитнутися справа святої церкви і навіть республіки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 25);
*Образно. Хорошко придивлявся тепер не до роботи Михайла Гнатовича, а до поведінки металу в глибокому шві (Собко, Біле полум’я, 1952, 247);
// Уміння поводити себе відповідно до встановлених правил.
Його не злякались. Більше того, йому нагадали про норми поведінки, обов’язкової й для головного інженера (Шовк., Інженери, 1956, 335);
Оцінка з поведінки;
// Реакція організму на яке-небудь подразнення або вплив чогось.
Поведінка майже всіх тварин залежить у тій чи іншій мірі від погоди (Наука.., 7, 1956, 24).
◊ Жі́нка легко́ї поведі́нки — повія.
В ті роки (1926 — 1928) було ще в місті безробіття, часом блукали вулицями та прогулювалися на майданах жінки легкої поведінки (С. Ол., З книги.., 1968, 46).
2. Функціонування (автоматичних пристроїв).
Теорія поведінки автоматів.
3. розм. Те саме, що зви́чай 2.
[Юхим:] Не соромся, молодице, в нас така поведінка: чи роблять, чи не роблять, а більше того, що цілуються (Вас., III, 1960, 80).
4. заст. Мода.
[X у с а:] Ти ж сама либонь того не знаєш, яка тепера поведінка в Римі на за́чіски (Л. Укр., III, 1952, 170).
Значення в інших словниках
- поведінка — (чиїсь вчинки) поводження, манери, дії, діал. поступування. Словник синонімів Полюги
- поведінка — поведі́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- поведінка — Характерна живим істотам адаптивна взаємодія з середовищем, опосередкована психічною та руховою активністю. Поведінка людини – заснована на природних передумовах, але соціально зумовлена, знаково (понятійно) – опосередкована система дій... Словник із соціальної роботи
- поведінка — Поводження, мн. манери, ж. поведенція, г. поступовання, заховання; ФР. мода. Словник синонімів Караванського
- поведінка — див. звичай Словник синонімів Вусика
- поведінка — [повеид’інка] -нкие, д. і м. -н'ц'і Орфоепічний словник української мови
- поведінка — -и, ж. 1》 Сукупність чиїх-небудь дій і вчинків; спосіб життя. || Певні дії, вчинки взагалі. || Уміння поводити себе відповідно до встановлених правил. Оцінка з поведінки. || Реакція організму на яке-небудь подразнення або вплив чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поведінка — Поведі́нка, -нки, -нці; -ді́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поведінка — ПОВЕДІ́НКА, и, ж. 1. Сукупність чиїх-небудь дій і вчинків; спосіб життя. Вернувшись додому [з пансіону], Настуся одразу здивувала усіх усім: і своєю занадто вже вольною паризькою поведінкою, і своїми різкими манерами (І. Словник української мови у 20 томах
- поведінка — ПОВЕДІНКА — процес зміни станів певної речі або істоти, що відповідає їхній внутрішній природі як цілому. Важливою для загального осмислення поняття... Філософський енциклопедичний словник
- поведінка — ДІЯ́ЛЬНІСТЬ (органів, частин живого організму, механізмів тощо), ФУ́НКЦІЯ, ФУНКЦІОНУВА́ННЯ, РОБО́ТА розм., ПОВЕДІ́НКА розм. Вища нервова діяльність; Порушення функцій залоз внутрішньої секреції; Приємно було ступати по твердій стежці... Словник синонімів української мови
- поведінка — Поведінка, -ки ж. = поведенція. Чи й у вас, як у нас, така поведінка: за копійку сто парубків, за сто рублів дівка. Грин. III. 649. Така у нас поведінка, що мусять підпарубочі ватажним парубкам коней подати. Федьк. Словник української мови Грінченка