Словник чужослів Павло Штепа
Павло Штепа (12 вересня 1897 — 2 березня 1980) — інженер-будівельник, письменник, суспільний діяч родом з Кубані. Він брав участь у визвольній війні 1917—1920, згодом на еміграції в Чехо-Словаччині; закінчив Українську Господарську Академію в Подєбрадах (1927 р.). П. Штепа вийшов із школи політичного та культурологічного мислення Дмитра Донцова (1883—1973). Пройшовши бойову школу у підпільних революційно-націоналістичних Українська військова організація (УВО) та Організація Українських Націоналістів (ОУН) у міжвоєнну добу, Штепа як науковець і мислитель створив свою оригінальну етнологічну і культурологічну концепцію в післявоєнний час. Переїхавши 1927 року до Канади, він співпрацював з газетою «Новий шлях». Як визначного науковця Павла Штепу було обрано до Наукового Товариства ім. Т.Г. Шевченка та Української Вільної Академії Наук.
- еміненція
- емісар
- емісія
- емітувати
- ендемічний
- ендо...
- ендогенний
- ендодерма
- ендокард
- ендопаразит
- ендотермічний
- енеоліт
- енервація
- енергійний
- енергійно
- енергія
- ентеральгія
- ентерит
- ентероколіт
- ентеротомія
- ентомологія
- ентомоліт
- ентомофаг
- ентузіязм
- енуреза
- енцефаліт
- енциклопедичний
- енциклопедія
- енцикліка
- енігма
- еоліт
- еоцен
- епатувати
- епендима
- еполети
- епопея
- епос
- епоха
- епохальний
- епігон
- епідемія
- епідерма
- епізод
- епізодичний
- епізоотія
- епікардій
- епікуріець
- епілепсія
- епілог
- епіляція
- епістахія
- епістолярний
- епітафія
- епітет
- епітимія
- епітрахіль
- епіфаза
- епіфора
- епіцентр
- епічний
- ера
- ерадіяція
- ерей
- ерзац
- еритроцид
- ерміт
- ерозія
- еротизм
- еротоман
- ерудит
- есей
- есенція
- ескадра
- ескалятор
- есквайр
- ескорта
- ескулап
- ескіз
- есотеричний
- есофаг
- еспрі
- естакада
- естамп
- естафета
- естет
- естетика
- естрада
- етаж
- етажерка
- еталон
- етап
- етат
- етика
- етикета
- етикетка
- етимологія
- етичний
- етногенеза
- етнографія
- етнологія