1. Словник української мови Грінченка

ударяти

Ударяти, -ряю, -єш

сов. в. уда́рити, -рю, -риш, гл.

1) Употребляется лишь сов. в.: ударить, несов. въ очень рѣдкихъ случаяхъ. Ударив кулаком у стіну. Рудч. Ск. І. 104. Та вирвала травиченьку, та вдарила по личеньку. н. п. Ударив києм. Куля вдарила. ударити під личко, під лице. Ударить въ ухо. Н. Вол. у. — на одліт. Приблизивъ правую руку къ лѣвому плечу, ударить отъ себя. Ударив мечем на одліт. Н. Вол. у. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. Дощ ударив та ше і з вітром. Мнж. 27. Треба про те нам дбати, щоб Господь дощиком ударив. Лебед. у. ударити чоло́м. поклониться. Перші посли прийшли, хорошенько в хату ввійшли, та вдарили чолом перед нашим столом. Грин. III. 497. — лихом об землю. см. лихо. Ном. № 2426.

2) — на ко́го. Нападать, напасть. Наступить військо проти мене.... ударить на мене війною. К. Псал. 60.

3) Только сов. в. — ногами, — гопака. Пуститься въ танецъ. Вельможна громада не втерпіла, ударила старими ногами. Шевч. 126. Посадила вража бада на трьох яйцях гусака, сама вийшла на вулицю та вдарила гопака. н. п.

4) — у дзвін. Зазвонить. Гей вдарили сумно-нагло у голосний дзвін. Рудч. Чп. 162. Ударили в дзвони. Шевч. 161. — в тимпани. Заиграть на тимпанахъ. Ударте в тимпани, у гуслі дзвоніте. К. Псал. 189. — у струни. Ударить по струнамъ. Ой ударю ж зразу у струни живії. К. Досв.

5) — з гармати. Выстрѣлить изъ пушки. Вдарили з гармати. Шевч. 234. Также и объ иномъ огнестрѣльномъ оружіи. Ударив з рушниці, з пістоля. вдарила гармата. Выстрѣлила пушка, дала выстрѣлъ. Ой над річкою Самарою вдарили гармати. Рудч. Чп. 104.

6) вдаряти в багатство. Жить богато. У багатство не вдаряє, а чим має, тим витає. Ном. № 11930.

7) вдаряти на що. Обращать вниманіе на что. Москаль на сльози не вдаря. Ном. № 1837.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ударяти — ударя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ударяти — (чим) бити, стукати; (по плечу) плескати; (об воду) вдарятися; (об землю) кидати; (прикро) вражати; (в голову) (- кров) шугати, (- горілку) паморочити що; (в очі) (- світло) різати <с. засліплювати> що; (на що) ЖМ. звертати увагу; дк. Словник синонімів Караванського
  3. ударяти — УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), рю, риш, док. 1. кого, що і без прям. дод., по чому, у що, об що. Чинити удар, удари; бити. – Ні! Не діжде..!... Словник української мови у 20 томах
  4. ударяти — Яю, -яєш, недок. Інтенсивно чимось займатись. Він ударяє по волейболу. Словник сучасного українського сленгу
  5. ударяти — (вдаряти), -яю, -яєш, недок., ударити (вдарити), -рю, -риш, док. 1》 перех. і неперех., по чому, у що, об що. Чинити удар, удари; бити. || у сполуч. зі сл. по плечі. Плескати по плечах, виражаючи доброзичливе ставлення до когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ударяти — кров ударя́є (бу́хає) / уда́рила (забу́хала) в го́лову (до голови́) кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін. Кров бухала йому до голови, як морська хвиля (М. Фразеологічний словник української мови
  7. ударяти — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  8. ударяти — УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), рю, риш, док. 1. перех. і неперех., по чому, у що, об що. Чинити удар, удари; бити. — Ні! Не діжде..!... Словник української мови в 11 томах