1. Фразеологічний словник української мови

ударяти

кров ударя́є (бу́хає) / уда́рила (забу́хала) в го́лову (до голови́) кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін. Кров бухала йому до голови, як морська хвиля (М. Коцюбинський); Петро Федорович устав; кров ударила в голову; потемніло в очах (Панас Мирний); Отемнений кінь, спотикаючись, ніс його далі та й далі. І кров уже вдарила в голову (О. Ільченко).

уда́рити (ки́нути) / ударя́ти (ки́дати) ли́хом об зе́млю. Забувати біду, горе; не журитися, не втрачати надії на краще. (Виборний:) Викинь (Наталко) лиш дур з голови; удар лихом об землю,— мовчи та диш! (І. Котляревський); —Удар лихом об землю, покажи їм, як матроси викидають яблучко… (В. Кучер); Кинь лихом об землю! Якого ката слиниш! (П. Гулак-Артемовський). би́ти ли́хом об зе́млю. — Не плач, Одарко, Бий лихом об землю (М. Стельмах).

уда́рити / ударя́ти в го́лову кому і без додатка. 1. безос. Хто-небудь подумав про щось, додумався до чогось. “А що, як розприндиться наша киця?” — зразу ударило .. (Мар’ї) в голову (Панас Мирний); Нащо він приїхав сюди? В яку чорну хвилину вдарило йому в голову — провідати батька? (О. Гончар). 2. Призвести до сп’яніння; сп’янити. Випив (Чіпка) з півкварти (горілки) й не чув, щоб хоч запекла або вдарила в голову… (Панас Мирний); Вино розбирає, вдаряє в голову, на очі навертаються сльози (В. Гжицький).

хміль б’є (ударя́є) / уда́рив у го́лову кому і без додатка. Хто-небудь починає п’яніти. Випили по чарці, по другій, по третій. Хміль ударив в голову (Панас Мирний); Щоб зігрітися, взяв (майор) склянку гарячого чаю, долив його ромом і одразу перехилив його у горло. Життєдайне тепло розплилося по тілу. Хміль знову вдарив в голову (З. Тулуб); І напився дід Хлипавка, як давно уже не напивався. Вдарив у голову хміль… Ухопив важкий грушевий кийок, рушив визволяти Василя (А. Дімаров).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ударяти — ударя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ударяти — (чим) бити, стукати; (по плечу) плескати; (об воду) вдарятися; (об землю) кидати; (прикро) вражати; (в голову) (- кров) шугати, (- горілку) паморочити що; (в очі) (- світло) різати <с. засліплювати> що; (на що) ЖМ. звертати увагу; дк. Словник синонімів Караванського
  3. ударяти — УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), рю, риш, док. 1. кого, що і без прям. дод., по чому, у що, об що. Чинити удар, удари; бити. – Ні! Не діжде..!... Словник української мови у 20 томах
  4. ударяти — Яю, -яєш, недок. Інтенсивно чимось займатись. Він ударяє по волейболу. Словник сучасного українського сленгу
  5. ударяти — (вдаряти), -яю, -яєш, недок., ударити (вдарити), -рю, -риш, док. 1》 перех. і неперех., по чому, у що, об що. Чинити удар, удари; бити. || у сполуч. зі сл. по плечі. Плескати по плечах, виражаючи доброзичливе ставлення до когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ударяти — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  7. ударяти — УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), рю, риш, док. 1. перех. і неперех., по чому, у що, об що. Чинити удар, удари; бити. — Ні! Не діжде..!... Словник української мови в 11 томах
  8. ударяти — Ударяти, -ряю, -єш сов. в. уда́рити, -рю, -риш, гл. 1) Употребляется лишь сов. в.: ударить, несов. въ очень рѣдкихъ случаяхъ. Ударив кулаком у стіну. Рудч. Ск. І. 104. Та вирвала травиченьку, та вдарила по личеньку. н. п. Ударив києм. Куля вдарила. Словник української мови Грінченка