1. Словник української мови Грінченка

язик

Язи́к, -ка

м.

1) Языкъ (часть тѣла). Що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом. Ном. № 1105. (Здѣсь ошибочно: колом). Язик висолоплює. Стор. І. 17. Вивалив язик собака — душно. Харьк. Язиче, язиче! лихо тебе миче. Ном. № 1103. ніхто тебе за язик не тяг. Никто тебя не принуждалъ говорить. прикусити язика. Замолчать. Ном. № 1126. Въ томъ же значеніи: укуситися за язик. Мені слова промовити не вільно при батьку: тілько наменусь, — усі моргають і кивають, що треба мені за язик укуситися. МВ. 11. 86. Щоб тобі язик усох! Бранчивое пожеланіе. К. ЧР. 184. неначе язико́м корова злизала. Пропало безслѣдно. Я погорів, уся худібонька пропала, неначе язиком корова ізлизала. Гліб. німий язик. а) Скотина, животное. б) Дитя. в) Нѣмецъ, иностранецъ, баринъ (какъ говорящій на чужомъ языкѣ). Там така пісня, що вже пан — німий язик — та й той плакав. Ном. № 9250.

2) Языкъ, рѣчь. см. мова. Зібралися до тебе усіх язиків люде. К. (О. 1861. III. 6).

3) Народъ, національность. Туди (в Чорноморію) всякого язика находить. Г. Барв. 329.

4) Языкъ, плѣнникъ, отъ котораго добываютъ необходимыя свѣдѣнія о непріятелѣ. К. ЧР. 142. За Дунаєм та за річкою язика поняли: «Ой скажи нам, та турчине».... Грин. III. 604.

5) Часть бганого ключа, состоящаго изъ двухъ пластинокъ: на концѣ болѣе длинной прикрѣплена такъ, что можетъ свободно двигаться, короткая, которая и называется язиком. Шух. I. 94.

6) Рыба = язь, Leuciscus idus. Вх. Пч. II. 19. ум. язичо́к.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. язик — кн. орган мовлення; (хто) (свій) розвідник, (чужий) полонений інформатор; (німий) ІД. німа тварина, німина, ок. німець, чужинець; ЗСТ. мова; УР. нарід, плем'я; У ФР. висловлювання <н. Словник синонімів Караванського
  2. язик — I язицюра, язичище, язичок Фразеологічні синоніми: гострий язичок; добре підвішений язик; довгий язик; тещин язик Приповідки: Як корова язиком злизала. Як ніби язиком злизала II див. било; калатало Словник синонімів Вусика
  3. язик — I [йазик] -зиека, м. (на) -зиеку/-зиец'і, мн. -зиеки, -зиек'іў (м'язовий орган у роті) II [йазик] -зиека, м. (на) -зиеков'і/-зиеку, мн. -зиеки, -зиек'іў (про людину) Орфоепічний словник української мови
  4. язик — 1. мова, мовка, див. річ, (дзвону) телепень 2. це в роті Словник чужослів Павло Штепа
  5. язик — Див. Серце. Словник-довідник музичних термінів
  6. язик — ЯЗИ́К, а́, ч. 1. Рухливий м'язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її смакові якості. Словник української мови у 20 томах
  7. язик — язи́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. язик — язи́к: ◊ ви́плесканий язи́к гострий язик (про пліткарку)(ст): Очевидно, Стах був чільним гостем їх виплесканих язиків, і вони від надміру вражень аж присідали (Нижанківський) ◊ ля́пати язи́ко́м знев. 1. пліткувати (ст)||хляпати язиком... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. язик — Вкусився за язик. Зрозумів, що сказав те, чого не треба було говорити. Довгий язик — короткий розум. Дурень багато говорить. Довгий язик у корови, та говорити не може. З іронією про дурня. Людям язиків не зав’яжеш. Людей не примусиш мовчати. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. язик — -а, ч. 1》 Рухливий м'язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її смакові якості. || Страва, приготовлена з цього органа деяких тварин (перев. коров'ячого або свинячого). Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. язик — М'язовий, переважно рухливий орган, що знаходиться в ротовій порожнині та містить смакові рецептори; у ссавців допомагає при ссанні, жуванні, ковтанні, в людини також бере участь у процесі мовлення. Універсальний словник-енциклопедія
  12. язик — бра́ти / взя́ти на язика́ (на язи́к, на язики́) кого. Обмовляти, судити, гудити когось. О, добре, що зайшли, Михею, може, чарочку? — Хай, мовляв, краще вип’є та йде з богом, ніж на язика колись візьме… (М. Фразеологічний словник української мови
  13. язик — БИ́ЛО (металевий стрижень у дзвонах, дзвінках), ЯЗИ́К, БО́ВКАЛО діал. Марко поторгав рукою дзвін, злегенька гойднув било, і мідь ..обізвалася низьким співучим голосом (М. Словник синонімів української мови
  14. язик — Язи́к, -ка, на язиці́; -ки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. язик — ЯЗИ́К, а, чол. 1. Рухливий м’язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її смакові якості. Словник української мови в 11 томах