язик
Вкусився за язик.
Зрозумів, що сказав те, чого не треба було говорити.
Довгий язик — короткий розум.
Дурень багато говорить.
Довгий язик у корови, та говорити не може.
З іронією про дурня.
Людям язиків не зав’яжеш.
Людей не примусиш мовчати.
На язиці мід, а під зиком лід.
Слова солодкі, але думки лихі.
Такий острий язик, як бритва.
Говорить дуже різко, сердито.
Язик до Києва заведе.
Язик до Києва поведе.
Розпитуючи людей, можна всюди добратися.
Язик на кінець світу заведе.
Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я.
Язик не лопата: знає, що гірке, а що солодке.
Людина повинна знати, що можна казати, а що — ні.
Язик попівський, як день петрівський.
Піп любить довго говорити.
Язиком — ось я, а на ділі — свиня.
Сам себе хвалить, а поступає дуже погано.
Язиком сяк і так, а ділом ніяк.
Багато говорить, але нічого не робить.
Як на своєму язиці вдержиш, то на чужому не встоїш.
Сам можеш зберегти таємницю, але інших не примусиш мовчати.
Вкусися за язик, як тебе свербить.
Коли маєш сказати що не до ладу, то краще не говори нічого.
Гірше болить від язика, як від ножа рана велика.
Людська обмова більше докучить, як рана від ножа.
Дорога на кінці язика.
Коли не знаєш дороги, то питай, а люди справлять.
Забув язик у роті.
Не знає що й сказати.
Злі язики плетуть, хоч знають, що брешуть.
Лихі люди обмовляють інших, хоч знають, що неправду говорять.
Зловили за язик.
Нехотячи сказав правду.
Є то чеснота над чеснотами держати язик за зубами.
Правило соціальної чемности.
На язик є аж два замки, один зуби, а другий губи.
Чоловік не мусить все говорити.
Тихий язик твердить, що у мудрій голові сидить.
Мовчанка є ознакою мудрости.
У бика довгий язик, та говорити не годен.
Я багато знаю, та не можу сказати.
Хоч язик лепоче, та серце того не хоче.
Слова хоч і терпкі, та вони не з серця. Так лихо не відчуває, як говорить.
Хто здержує свій язик, того голова не болить.
Хто не говорить непотрібно, той і клопоту не має.
Язик без кости, але повний злости.
Про злісного чоловіка, що любить клясти.
Язик белькне та в кут, а за нього спину натовчуть.
Язик збреше тай сховається, а чоловіка укарають за брехню.
Язик кости не має, тому лож сплітає.
Люди так багато брешуть, що якби язик був з кости, то поломався б.
Язик зо стали не буває, але проте врубає.
Язиком мож більшу рану зробити, як ножем.
Значення в інших словниках
- язик — кн. орган мовлення; (хто) (свій) розвідник, (чужий) полонений інформатор; (німий) ІД. німа тварина, німина, ок. німець, чужинець; ЗСТ. мова; УР. нарід, плем'я; У ФР. висловлювання <н. Словник синонімів Караванського
- язик — I язицюра, язичище, язичок Фразеологічні синоніми: гострий язичок; добре підвішений язик; довгий язик; тещин язик Приповідки: Як корова язиком злизала. Як ніби язиком злизала II див. било; калатало Словник синонімів Вусика
- язик — I [йазик] -зиека, м. (на) -зиеку/-зиец'і, мн. -зиеки, -зиек'іў (м'язовий орган у роті) II [йазик] -зиека, м. (на) -зиеков'і/-зиеку, мн. -зиеки, -зиек'іў (про людину) Орфоепічний словник української мови
- язик — 1. мова, мовка, див. річ, (дзвону) телепень 2. це в роті Словник чужослів Павло Штепа
- язик — Див. Серце. Словник-довідник музичних термінів
- язик — ЯЗИ́К, а́, ч. 1. Рухливий м'язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її смакові якості. Словник української мови у 20 томах
- язик — язи́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- язик — язи́к: ◊ ви́плесканий язи́к гострий язик (про пліткарку)(ст): Очевидно, Стах був чільним гостем їх виплесканих язиків, і вони від надміру вражень аж присідали (Нижанківський) ◊ ля́пати язи́ко́м знев. 1. пліткувати (ст)||хляпати язиком... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- язик — -а, ч. 1》 Рухливий м'язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її смакові якості. || Страва, приготовлена з цього органа деяких тварин (перев. коров'ячого або свинячого). Великий тлумачний словник сучасної мови
- язик — М'язовий, переважно рухливий орган, що знаходиться в ротовій порожнині та містить смакові рецептори; у ссавців допомагає при ссанні, жуванні, ковтанні, в людини також бере участь у процесі мовлення. Універсальний словник-енциклопедія
- язик — бра́ти / взя́ти на язика́ (на язи́к, на язики́) кого. Обмовляти, судити, гудити когось. О, добре, що зайшли, Михею, може, чарочку? — Хай, мовляв, краще вип’є та йде з богом, ніж на язика колись візьме… (М. Фразеологічний словник української мови
- язик — БИ́ЛО (металевий стрижень у дзвонах, дзвінках), ЯЗИ́К, БО́ВКАЛО діал. Марко поторгав рукою дзвін, злегенька гойднув било, і мідь ..обізвалася низьким співучим голосом (М. Словник синонімів української мови
- язик — Язи́к, -ка, на язиці́; -ки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- язик — ЯЗИ́К, а, чол. 1. Рухливий м’язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її смакові якості. Словник української мови в 11 томах
- язик — Язи́к, -ка м. 1) Языкъ (часть тѣла). Що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом. Ном. № 1105. (Здѣсь ошибочно: колом). Язик висолоплює. Стор. І. 17. Вивалив язик собака — душно. Харьк. Язиче, язиче! лихо тебе миче. Ном. № 1103. ніхто тебе за язик не тяг. Словник української мови Грінченка