слух

Значення в інших словниках

1. слух — [слух] -ху, м. (на) -ху, мн. -хие, -х'іy Орфоепічний словник української мови
2. слух — I -у, ч. 1》 тільки одн. Одне з п'яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа – вуха. || Здатність чути. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. слух — Cкладна анатомо-фізіологічна система організму, його здатність сприймати і розрізняти звукові коливання за допомогою органу слуху. Людина здатна сприймати звукові коливання від 16 до 20 тис. герц (гц). 1. Словник-довідник музичних термінів
4. слух — СЛУХ, у, ч. 1. тільки одн. Одно з п'яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа – вуха. Слух мій напружений чує в тій хвилі Шелест іголки [голки] у твоїй руці (І. Словник української мови у 20 томах
5. слух — слух вул. вухо (ст) ◊ промовити до слу́ху вул. наговорити образливих слів (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. слух — Аби за тобою і слух пропав. Прокляття, щоб пропав аби ніхто й вістки про нього не знав. І слух за ним пропав. Ніхто не знає де дівся. Ні слуху, ні духу. Саме за себе говорить. Слихом слихати, а видом видати. Витають рідкі, але любі гості. Приповідки або українсько-народня філософія
7. слух — Здатність сприймати звукові враження; органом с. у ссавців і людини є т.зв. кортіїв орган внутрішнього вуха; людина чує звуки частотою від 16 Гц до 20 кГц; ультразвук здатні сприймати, напр., кажани. Універсальний словник-енциклопедія
8. слух — (а́ні) ні слу́ху, (а́ні) ні ду́ху про кого—що, від кого—чого і без додатка. Нічого невідомо про кого-, що-небудь. Узяли її (Парасчиного) Федора та як погнали (на війну), то аж уже третій рік ні слуху, ні духу!... Фразеологічний словник української мови
9. слух — Слух, -ху, -хові; слу́хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. слух — СЛУХ, у, ч. 1. тільки одн. Одно з п’яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа — вуха. Слух мій напружений чує в тій хвилі Шелест іголки [голки] у твоїй руці (Фр., XIII, 1954, 30); Слухав я пісню. Словник української мови в 11 томах
11. слух — Слух, -ху м. 1) Слухъ. Слухом ніколи не слихано, да й видом ніколи не видано, щоб такая буря злая на козаків так моцно виступала й уставала. Макс. 2) Вѣсть, слухъ. Прийшли слухи до милої, що милого вбито. Чуб. V. 829. 3) мн. Уши. Словник української мови Грінченка