слух
Аби за тобою і слух пропав.
Прокляття, щоб пропав аби ніхто й вістки про нього не знав.
І слух за ним пропав.
Ніхто не знає де дівся.
Ні слуху, ні духу.
Саме за себе говорить.
Слихом слихати, а видом видати.
Витають рідкі, але любі гості.
Бог не дитина, не послухає дурного Мартина.
Бог проклонів не слухає.
Будь добрим слухачем, то будеш добрим оповідачем.
Хто добре слухає, той зможе вірно та добре другим розказати.
Не хочеш слухати мене, то будеш слухати собачої шкури.
Картав батько сина. Не хочеш слухати моєї науки, то я віддам тебе до військової служби, а там будеш слухати голосу бубна. Шкура на бубні з собаки. Давня військова служба була тяжка, зо строгою дисципліною, їдою раз в добу, служба тревала дванадцять літ.
Одним вухом слухай, а другим випускай.
Обмови, проклонів та сварки не памятай.
Хто не послухає тата, той послухає ката.
Неслухнянний син попадає в лихе товаристо, а там і в тяжкі клопоти.
Якби Бог послухав пастуха, то б усі вівці поздихали.
Звичайно пастухи кленуть худобу, коли зробить шкоду, а коли б Бог слухав усіх проклять, то худоба уся вигинула б. Бог не слухає дурного.
Значення в інших словниках
- слух — слух іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- слух — [слух] -ху, м. (на) -ху, мн. -хие, -х'іy Орфоепічний словник української мови
- слух — I -у, ч. 1》 тільки одн. Одне з п'яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа – вуха. || Здатність чути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- слух — Cкладна анатомо-фізіологічна система організму, його здатність сприймати і розрізняти звукові коливання за допомогою органу слуху. Людина здатна сприймати звукові коливання від 16 до 20 тис. герц (гц). 1. Словник-довідник музичних термінів
- слух — СЛУХ, у, ч. 1. тільки одн. Одно з п'яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа – вуха. Слух мій напружений чує в тій хвилі Шелест іголки [голки] у твоїй руці (І. Словник української мови у 20 томах
- слух — слух вул. вухо (ст) ◊ промовити до слу́ху вул. наговорити образливих слів (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- слух — Здатність сприймати звукові враження; органом с. у ссавців і людини є т.зв. кортіїв орган внутрішнього вуха; людина чує звуки частотою від 16 Гц до 20 кГц; ультразвук здатні сприймати, напр., кажани. Універсальний словник-енциклопедія
- слух — (а́ні) ні слу́ху, (а́ні) ні ду́ху про кого—що, від кого—чого і без додатка. Нічого невідомо про кого-, що-небудь. Узяли її (Парасчиного) Федора та як погнали (на війну), то аж уже третій рік ні слуху, ні духу!... Фразеологічний словник української мови
- слух — Слух, -ху, -хові; слу́хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- слух — СЛУХ, у, ч. 1. тільки одн. Одно з п’яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа — вуха. Слух мій напружений чує в тій хвилі Шелест іголки [голки] у твоїй руці (Фр., XIII, 1954, 30); Слухав я пісню. Словник української мови в 11 томах
- слух — Слух, -ху м. 1) Слухъ. Слухом ніколи не слихано, да й видом ніколи не видано, щоб такая буря злая на козаків так моцно виступала й уставала. Макс. 2) Вѣсть, слухъ. Прийшли слухи до милої, що милого вбито. Чуб. V. 829. 3) мн. Уши. Словник української мови Грінченка