1. Великий тлумачний словник сучасної мови

слух

I -у, ч.

1》 тільки одн. Одне з п'яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа – вуха.

|| Здатність чути.

|| Здатність правильно сприймати музичні звуки різної висоти, сили, тривалості, тембру, аналізувати зв'язок між звуками, запам'ятовувати і свідомо відтворювати їх.

|| перев. мн. Те саме, що вухо 1).

Абсолютний слух — здатність пізнавати або відтворювати висоту звука, не порівнюючи його з іншим звуком, висота якого відома.

Відносний слух — здатність пізнавати або відтворювати висоту звука, порівнюючи його з іншим звуком, висота якого відома.

Внутрішній слух — здатність уявляти музику, не відтворюючи її ніяким способом (програвання, слухання записів, проглядання нотного запису і т. ін.).

Вокальний слух — здатність уявляти, оцінювати, відтворювати і контролювати звучання голосу.

Гармонічний слух — здатність сприймати та аналізувати багатоголосну музику, якість іа характер зв'язків між звуками.

Інтонаційний слух — здатність розрізняти та відтворювати незначні інтонаційні відхилення в межах одного музичного ступеня.

Кольоровий слух — те саме, що фонопсія.

Музичний слух — здатність сприймати висоту, гучність та тембр музичних звуків, а також їх взаємозв'язок.

Тембровий слух — здатність розрізняти темброве забарвлення голосів, звуки музичних інструментів і т. ін.

Тональний слух — здатність розпізнавати звуки за висотою.

На слух; По слуху — а) тільки слухаючи або прислухаючись (визначати, узнавати, сприймати і т. ін. що-небудь); б) по пам'яті, без нот (співати, грати і т. ін.).

Нагострити слух — приготуватися з напруженою увагою й інтересом слухати; уважно прислухатися.

2》 перев. мн., розм. Звістки, повідомлення, достовірність яких точно не визначена; чутки.

Ні слуху, ні духу — немає ніякої звістки.

II -а, ч., мисл.

Ведмідь, який при ранньому весняному потеплінні готовий покинути барліг.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слух — слух іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. слух — [слух] -ху, м. (на) -ху, мн. -хие, -х'іy Орфоепічний словник української мови
  3. слух — Cкладна анатомо-фізіологічна система організму, його здатність сприймати і розрізняти звукові коливання за допомогою органу слуху. Людина здатна сприймати звукові коливання від 16 до 20 тис. герц (гц). 1. Словник-довідник музичних термінів
  4. слух — СЛУХ, у, ч. 1. тільки одн. Одно з п'яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа – вуха. Слух мій напружений чує в тій хвилі Шелест іголки [голки] у твоїй руці (І. Словник української мови у 20 томах
  5. слух — слух вул. вухо (ст) ◊ промовити до слу́ху вул. наговорити образливих слів (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. слух — Аби за тобою і слух пропав. Прокляття, щоб пропав аби ніхто й вістки про нього не знав. І слух за ним пропав. Ніхто не знає де дівся. Ні слуху, ні духу. Саме за себе говорить. Слихом слихати, а видом видати. Витають рідкі, але любі гості. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. слух — Здатність сприймати звукові враження; органом с. у ссавців і людини є т.зв. кортіїв орган внутрішнього вуха; людина чує звуки частотою від 16 Гц до 20 кГц; ультразвук здатні сприймати, напр., кажани. Універсальний словник-енциклопедія
  8. слух — (а́ні) ні слу́ху, (а́ні) ні ду́ху про кого—що, від кого—чого і без додатка. Нічого невідомо про кого-, що-небудь. Узяли її (Парасчиного) Федора та як погнали (на війну), то аж уже третій рік ні слуху, ні духу!... Фразеологічний словник української мови
  9. слух — Слух, -ху, -хові; слу́хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. слух — СЛУХ, у, ч. 1. тільки одн. Одно з п’яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа — вуха. Слух мій напружений чує в тій хвилі Шелест іголки [голки] у твоїй руці (Фр., XIII, 1954, 30); Слухав я пісню. Словник української мови в 11 томах
  11. слух — Слух, -ху м. 1) Слухъ. Слухом ніколи не слихано, да й видом ніколи не видано, щоб такая буря злая на козаків так моцно виступала й уставала. Макс. 2) Вѣсть, слухъ. Прийшли слухи до милої, що милого вбито. Чуб. V. 829. 3) мн. Уши. Словник української мови Грінченка