1. Фразеологічний словник української мови

дитина

бі́сові (вра́жі, су́чі і т. ін.) ді́ти, лайл. Уживається як лайливий або добродушно-лайливий вислів на чиюcь адресу. Позад себе він чує приглушений регіт — з нього ж, бісові діти, насміхаються (М. Стельмах); — По їх січовому розуму, ніщо на світі не стоїть (не варте) ні радості, ні печалі. Філософи, вражі діти! (П. Куліш). бі́сова дити́на. — Заснеш ти сьогодні чи ні, бісова дитино? — накричала на неї (дівчинку) Олена (Григорій Тютюнник).

вихлю́пувати / ви́хлюпнути (ра́зом) з ку́пелем і дити́ну. За другорядним, непотрібним і т. ін. не визнавати, не помічати і т. ін. суттєвого, істотного, основного. Але в справедливому гніві проти “віршоробів” чи не губимо ми уваги до особливостей віршованого слова, чи не вихлюпуємо разом з купелем і дитину (З газети).

дитя́ (дити́на, син) приро́ди. Людина, якої не торкнулися цивілізація, культура, виховання. Ще перед двома роками був (Янош), можна сказати, дикун, дитя природи, а нині в жаднім (жоднім) салоні не повстидається (І. Франко); З цими дітьми природи треба було політикувати (В. Винниченко); Кров приливає гуцулові до тіла, і святкують сини природи спільне свято з матір’ю природою (Г. Хоткевич).

як малі́й дити́ні, зі сл. годи́ти, догоджа́ти і под. Дуже, надто, надмірно. Тільки братова багацько гордувала. Вже ж я й годила як малій дитині, та ні, не вгодила! (Марко Вовчок); Де б він (наймит) так іншим разом стерпів панотцеві?! А тепер мусив. Годив як малій дитині (Л. Мартович).

як (мов, ні́би і т. ін.) пі́сля ма́ківки (ма́ківок, ма́ку), перев. зі сл. спа́ти, засну́ти і т. ін. Міцно, непробудно, дуже добре. Він (Перегуда) наряд на роботу дає звечора, а вранці, коли той наряд починають виконувати на господарстві і зчиняється лайка, Перегуда спить, як після маківки (В. Кучер); — Вночі спала? — Мов після маківки.— То все буде гаразд (М. Стельмах); Кажуть, що в дощову ніч спиться, мов після маківки (Ю. Збанацький); Спав, як після маківок (З газети); Переживши наліт, всі .. заснули, як після маку (І. Муратов). як дити́на пі́сля ма́ківки. Там Коваленко простелив газету, підклав під голову чемодан і заснув міцно й безтурботно, як дитина після маківки (П. Загребельний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дитина — (син або дочка для батьків) пестл. дитя, дитинча, (грудна) немовля, (більше) розм. маля, малюк. Словник синонімів Полюги
  2. дитина — дитина – маля – немовля У розмовному стилі використовуються синоніми дітлахи, дітлашня, діти. Однак варто розрізняти змістові відтінки слів дитина, маля, немовля. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. дитина — дити́на іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. дитина — Дітвак, чадо; (мала) мали, маленя, обр. опецьок, капшук, карапуз, дит. ляля; (до року) немовля, пискля, пискун, ф. голопуцьок; (моя) нащадок, плоть і кров; У ФР. Словник синонімів Караванського
  5. дитина — [диетина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. дитина — -и, ж. (мн. діти, -ей). 1》 Маленька дівчинка або маленький хлопчик. || перен. Про наївну, недосвідчену людину. 2》 Син або дочка незалежно від їх віку. 3》 чого, перен. Той або те, що успадкували характерні риси своєї епохи, свого середовища і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. дитина — дити́на: ◊ пригу́ляти дити́ну → пригуляти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. дитина — Дай, Боже, дитину, най хоч відпочину. Молилась жінка, яка тяжко працювала без відпочинку, надіючись відпочити у злогах. Дитина доти рачкує, поки в ногах сили не чує. Життєвий досвід. Чоловік доти боїться всякого діла, поки не впевниться, що подужає його. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. дитина — син. кіндер, пацик. Словник жарґонної лексики української мови
  10. дитина — Бабинець (дитя, народжене від жінки в старому віці), безштанько, бігунець (вже бігає), бігунчик (т.с.), біднятко (дит. бідних батьків), близнюк, близня, близнятко, босоніжко, брикун, брикунець, брикунчик, відмінча (за нар. Словник синонімів Вусика
  11. дитина — Людина від моменту народження до юнацького віку, організм якої інтенсивно росте. Універсальний словник-енциклопедія
  12. дитина — ДИТИ́НА (маленький хлопчик або маленька дівчинка), ДИТЯ́ пестл., ЧОЛОВІ́ЧОК пестл., ДІТВА́К розм., ВИ́ЛУПОК зневажл. Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав, Без свити, без хліба, по тій Україні (Т. Словник синонімів української мови
  13. дитина — Дити́на, -ни, -ні; ді́ти, -те́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. дитина — ДИТИ́НА, и, ж. (мн. ді́ти, е́й). 1. Маленька дівчинка або маленький хлопчик. Сільська дитина росла серед природи (Коцюб., III, 1955,26); Для дитини світ кінчається За сусіднім частоколом, — Ще Міцкевич це сказав (Рильський, І, 1956, 151); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  15. дитина — Дитина, -ни ж. 1) Ребенокъ, дитя. Тоді мама біду знає, коли малую дитину має. Ном. № 9189. Він мені за дитину рідну став. МВ. І. 22. Знайти дитину. Родить дитя. нарядити дитину. Родить дитя — преимущественно помимо брака. Словник української мови Грінченка