дитина

Значення в інших словниках

1. дитина — бі́сові (вра́жі, су́чі і т. ін.) ді́ти, лайл. Уживається як лайливий або добродушно-лайливий вислів на чиюcь адресу. Позад себе він чує приглушений регіт — з нього ж, бісові діти, насміхаються (М. Фразеологічний словник української мови
2. дитина — -и, ж. (мн. діти, -ей). 1》 Маленька дівчинка або маленький хлопчик. || перен. Про наївну, недосвідчену людину. 2》 Син або дочка незалежно від їх віку. 3》 чого, перен. Той або те, що успадкували характерні риси своєї епохи, свого середовища і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дитина — Дити́на, -ни, -ні; ді́ти, -те́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дитина — син. кіндер, пацик. Словник жарґонної лексики української мови
5. дитина — ДИТИ́НА, и, ж. (мн. ді́ти, е́й). 1. Маленька дівчинка або маленький хлопчик. Сільська дитина росла серед природи (Коцюб., III, 1955,26); Для дитини світ кінчається За сусіднім частоколом, — Ще Міцкевич це сказав (Рильський, І, 1956, 151); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
6. дитина — Дитина, -ни ж. 1) Ребенокъ, дитя. Тоді мама біду знає, коли малую дитину має. Ном. № 9189. Він мені за дитину рідну став. МВ. І. 22. Знайти дитину. Родить дитя. нарядити дитину. Родить дитя — преимущественно помимо брака. Словник української мови Грінченка
7. дитина — дитина – маля – немовля У розмовному стилі використовуються синоніми дітлахи, дітлашня, діти. Однак варто розрізняти змістові відтінки слів дитина, маля, немовля. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
8. дитина — Бабинець (дитя, народжене від жінки в старому віці), безштанько, бігунець (вже бігає), бігунчик (т.с.), біднятко (дит. бідних батьків), близнюк, близня, близнятко, босоніжко, брикун, брикунець, брикунчик, відмінча (за нар. Словник синонімів Вусика
9. дитина — [диетина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
10. дитина — ДИТИ́НА (маленький хлопчик або маленька дівчинка), ДИТЯ́ пестл., ЧОЛОВІ́ЧОК пестл., ДІТВА́К розм., ВИ́ЛУПОК зневажл. Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав, Без свити, без хліба, по тій Україні (Т. Словник синонімів української мови
11. дитина — дити́на іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
12. дитина — (син або дочка для батьків) пестл. дитя, дитинча, (грудна) немовля, (більше) розм. маля, малюк. Словник синонімів Полюги
13. дитина — Дітвак, чадо; (мала) мали, маленя, обр. опецьок, капшук, карапуз, дит. ляля; (до року) немовля, пискля, пискун, ф. голопуцьок; (моя) нащадок, плоть і кров; У ФР. Словник синонімів Караванського
14. дитина — Дай, Боже, дитину, най хоч відпочину. Молилась жінка, яка тяжко працювала без відпочинку, надіючись відпочити у злогах. Дитина доти рачкує, поки в ногах сили не чує. Життєвий досвід. Чоловік доти боїться всякого діла, поки не впевниться, що подужає його. Приповідки або українсько-народня філософія
15. дитина — Людина від моменту народження до юнацького віку, організм якої інтенсивно росте. Універсальний словник-енциклопедія