добрий

влеті́ти в (до́бру) копі́йку кому і без додатка. Дорого коштувати, обійтися кому-небудь. Що, якби спорудити високу трубу за півкілометра від шахти, серед зеленого масиву?..— Це влетить в копійку,— перебив Арчіля Беззуб’як (П. Інгульський). влеті́ти в (до́бру) копійчи́ну. — Ну й понавиписували ж отаких машин (екскаваторів)! Мабуть, у добру копійчину влетіло (Г. Коцюба).

до́бра мі́на при пога́ній грі. Приховування за зовнішнім спокоєм, веселим настроєм незадоволення, страху і т. ін.; маскування. То вже була добра міна при поганій грі. І приховувала вона реальний страх перед реальною силою (З журналу); То вже було не що інше, як добра мина при поганій грі (З газети).

до́брий ге́ній чий, кого, чого, книжн. Людина, яка благотворно впливає на кого-небудь, приносить користь комусь. (Ірина:) Спасибі вам .. Ви добрий геній наш! (Л. Дмитерко); — Повірте, Ірен… Ви зробились моїм добрим генієм.., якого я нізащо не хочу втратити (В. Підмогильний); Із хвилюванням узяли ми до рук перший том вибраних творів Володимира Сосюри, доброго генія молодості наших батьків, нашої молодості (З газети); Як добрий геній, Ганя здержувала шкодливий (шкідливий) вплив Хоцінського (І. Нечуй-Левицький).

до́брий тон. Вишукані норми поведінки, що служать зразком для наслідування. Цей самий Славко, що так боявся за “добрий тон”, тепер не завагався натякнути на нешлюбне походження її чоловіка (Л. Мартович); Те, що в селах нашої Херсонщини сільські молодиці вважали б за повну відсутність смаку,— щоб біле убрання виглядало з-під темного, верхнього,— те саме в гірських українців є ознакою доброго тону (Т. Масенко); Все було, як добрий тон велить (М. Рильський).

душа́ виліта́є (відліта́є, тіка́є і т. ін.) / ви́летіла (відлеті́ла, втекла́ і т. ін.) з ті́ла чия і без додатка. Хто-небудь помирає, гине. Вслід (Низ) .. стрілу пускає І просто Тагові в висок; Душа із тіла вилітає, На жовтий пада труп пісок (І. Котляревський); Всяк думав, що зробила ця безздоровна .. дівчина людям, що вони збираються її катувати, її, котрій не достає злегка похлинутися.., щоб душа вилетіла з тіла (Панас Мирний). душа́ ма́ло не втекла́ з ті́ла. Правда, дав (Маланці) панич Льольо два злоти, та один бабі Мар’яні оддала, бо як схопила колька, то мало душа не втекла з тіла (М. Коцюбинський). до́бра душа́ відлеті́ла в не́бо. Почувши близьку смерть, (Балабан) тихо промовив: — Здається мені, пани-браття, помираю славною смертю .. Відлетіла в небо добра Балабанова душа (О. Довженко). душа́ поки́нула кого. Увійшов Дорофтей і став коло порога.— Що, покинула душа вашого Микиту! — Ой, покинула! (Казки Буковини).

з до́брого ди́ва. Невідомо чому, без будь-якої причини. — Отакий сором на старість, як бачите, з доброго дива! (І. Нечуй-Левицький); — Ти думаєш, що оце мене так — з доброго дива — взяли й випустили на волю? (Панас Мирний); Біля борсукової нори до мене з доброго дива вчепилось запитання: чи бачить борсук сонце? (М. Стельмах).

з до́брого се́рця. По-доброму, без злого наміру. — Я з доброго серця питаю,— чи то правда, що родичі хочуть паннунцю продати баронові? (І. Франко).

макі́тра ро́зуму в кого, жарт. Хтоcь розумний, розсудливий, кмітливий і т. ін. — Ловко зметикував (бригадир).., в нього макітра розуму! (Ю. Яновський). до́бра макі́тра ро́зуму. — Давайте поради! В вас же розуму добра макітра (І. Нечуй-Левицький).

ма́ти го́лову на пле́ча́х (на в’я́зах, на ка́рку і т. ін.). Розважливо, розсудливо міркувати і діяти; бути розумним, кмітливим. — Маю клапоть батьківської землі, маю освіту, маю голову на плечах, і якось проживемо з Марусею на світі,— сказав Ломицький (І. Нечуй-Левицький); — Перемогти — для цього треба мати голову на плечах,— уїдливо каже Кость (І. Багмут); Якщо Бракватіста намагається вислизнути із капкана, то й він, комісар Олів’єро, має голову на в’язах (Ю. Бедзик); (Ланкова:) Він за все наше господарство дбає... Тут добру треба голову мати на в’язах (В. Большак); Колись-то Василь сказав, що вона (Зоня) має голову на карку (Ірина Вільде). ма́ти го́лову. — Ти, небого, не складайся на мене, сама голову маєш (Леся Українка). ма́ти до́бру го́лову на пле́ча́х (на в’я́зах). — А все-таки, мабуть, добру голову на плечах має (Перегуда), — міркував уголос Сагайдак (В. Кучер). ма́ти го́лови на плеча́х (про багатьох). Люди, яких він послав сюди, мають голови на плечах і здатні самі розібратися, що і як (П. Автомонов);

ма́ти до́брого язика́ (до́брий язи́к), жарт. Уміти доладно, влучно, переконливо, дотепно висловлюватися або багато говорити. — Або ми з тобою в голодний край, а не поміж людей йдемо? — не втрачав надії Прокопчук.— Говоріть. Гаразд, що язика маєте доброго (Григорій Тютюнник); — Намолов сім мішків…— пробурчав нарешті кооператор.— Язика доброго має,— сказав Дмитро (В. Підмогильний).

ма́ти міцни́й (тверди́й, до́брий і т. ін.) ґрунт під нога́ми. Почувати себе твердо, впевнено, незалежно і т. ін. Може, на той рік пощастить мені зібрати більше матеріалу і тоді матиму міцніший ґрунт під ногами (М. Коцюбинський); Хоч навчаються у вузах і мають під ногами твердий ґрунт, упевненості в завтрашньому дні (молоді люди) здебільшого не мають (З газети).

навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ((до́брому) ро́зумові, уму́-ро́зуму) кого. Виховувати когось відповідно до усталених норм, правил, звичаїв і т. ін. І книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М. Стельмах); Хіба ж я її не гляділа, хіба не ростила, доброму розумові не навчала? (Панас Мирний); — Хівря з серця почала Наталцю бити — уму-розуму вчити (Грицько Григоренко); Подумав, подумав (горобчик) та й почав просити курку: — Навчіть мене розуму, пані матусю! (Леся Українка). навчи́ти на до́брий ро́зум. — А дитина наша,— каже,— ще молоденька, нехай ми ще самі її покохаємо та навчимо на розум добрий (Марко Вовчок). навча́ти добру́ і ро́зуму. Доглядала ж (мати) сама його, сама й навчала Добру і розуму (Т. Шевченко).

наставля́ти (направля́ти, напу́чувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти і т. ін.) на (до́бру (пра́ведну)) путь (доро́гу, сте́жку) кого і без додатка. Корисними порадами, доброзичливими настановами скеровувати чиї-небудь дії в правильному напрямку; грати позитивну роль у професійному чи моральному становленні когось. Показуємо став… виногради… Вчимо, наставляєм на путь. Запиcують гості поради (С. Олійник); — Бачу, ти молодець,— усміхнувся Андрій до Коровая.— Уже й сестру наставляєш на добру путь (М. Колесников); Тітки та дядини силкувались направляти її (Настусю) на добру путь (І. Нечуй-Левицький); Батько — велике слово, велика річ! Він тебе годував, ростив… на добру путь напучував… (Панас Мирний); Не набув її батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздирався в роботі .. Зате .. на добру дорогу наставив синів (І. Муратов); Вернувся Чіпка додому радий, що довелося направити громаду на добру стежку (Панас Мирний); Сошенко залучив Тараса до малярської школи й напутив його на добру путь (І. Нечуй-Левицький); Сьогодні він прийшов, щоб спрямувати свого колегу .. на праведну путь і настановити його на добрий розум (Переклад С. Масляка). направля́ти на путь і́стини. — От лаяв мене (панотець), їй-бо, славно, все направляв на путь істини і, головне, злості не таїв (М. Стельмах). напра́вити на до́брий шлях. От мати Річардова — чесна жінка, богобоязна, чей (може) направить сина на добрий шлях (Леся Українка). спрямува́ти на чи́сту лю́дську́ доро́гу. Судитимуть її, що не зуміла бути йому наступником і порадником, не спрямувала його на чисту людську дорогу (П. Дорошко). наста́вити на пуття́. (Чирва:) Усіх хазяїв, усе село, кожну хату ми повинні врозумити, наставити на пуття (І. Микитенко).

наставля́ти (направля́ти) / наста́вити (напра́вити) на (до́брий) ро́зум кого. Навчати кого-небудь дотримуватися певних норм, традицій у поведінці, діях та вчинках; скеровувати в правильному напрямку. Тихий був Василько, розсудливий.— Хто його на розум наставляв, Господь його знає (Марко Вовчок); Вони (дочки) ходили на роботу в колгосп, а мати поралася дома й на добрий розум їх наставляла (І. Вирган); Хто собою керувать не вміє, той і другого на розум не наставить (Укр.. присл..); Падала Мотря перед пречистою на коліна й молила її тихим гарячим словом, щоб вона берегла її дитину од лихої години, щоб направила його на добрий розум (Панас Мирний).

не ва́ртий (не варт) до́брого (пу́тнього) сло́ва. 1. Який втратив свою цінність, перестав цікавити кого-небудь, не заслуговує на чию-небудь увагу. Кожен засватаний парубок, кожна дівчина, що подала рушники, втрачали раптом в її очах ціну, не варті були доброго слова (М. Коцюбинський); Не варт він (панич) слова путнього, не варт того, щоб ради його (нього) ми сьогодні, як дурні, цілий день бігали, нишпорили! (Панас Мирний). 2. Дуже поганий, непривабливий. — Там така школа, що просто тьфу! Доброго слова не варта (О. Кониський); — Хіба ж це дім для риболова? Він доброго не вартий слова (С. Караванський); Полонені (фашисти) являли картину, не варту путнього слова (О. Довженко).

(не оди́н (до́брий)) пуд со́лі з’ї́сти з ким. Довго жити з ким-небудь, зазнати чималих випробувань у спільних діях, пізнати, вивчити когось і т. ін. Мораль: раніш, як братися за роман, треба з’їсти з сучасними героями ще не один пуд солі (М. Хвильовий); Йому шкода стало старого узбека, з яким він із’їв уже не один пуд солі (С. Голованівський); Хлопець ходив сам не свій. Цього, може, й не помітив би Багрич, але майор Єфимов спостеріг відразу. Він таки з’їв з цими хлоп’ятами добрий пуд солі (Л. Дмитерко); — Буду наново малювати. А для цього, мабуть, доведеться пожити в селі та з’їсти з людьми пуд солі, та зробити чимало етюдів (І. Цюпа).

о́чі гра́ють / загра́ли у кого, чиї, рідко кому, які. Хтось перебуває у радісному настрої, збудженому стані і т. ін.; веселий. Вернувся Тимофій уже другим чоловіком: вирівнявся-випрямився, очі грають (Панас Мирний); І що ж? Юнак як юнак, але справжній Стенька: очі йому, як невиїждженому коникові, грають… (М. Хвильовий); В Дарки щоки спалахнули й очі заграли (Леся Українка). о́чі як гра́ють. — Чого се ти так розшарілася? І очі як грають, щоки аж пашать (Панас Мирний). очи́ці так і гра́ють. То закриє (татарочка) личко, то відкриє,— А очиці .. Так і грають з-попід брівок темних! (Леся Українка). очи́ці загра́ли. — Ти вже встав, проснувся? — спитала вона таким любим голосом, що у хлопчика очиці заграли (Панас Мирний). 2. Чий-небудь погляд, вигляд виражає хороший настрій, доброзичливе ставлення до когось і т. ін. Дитячі очі грали радістю і щастям (З газети). о́чі гра́ють до́брим бли́ском. Він виходить з гурту і зустрічається з Олександром Палійчуком.— Чого, Євдокиме, зажурився? — посміхаються смаглі уста, а .. очі грають добрим блиском (М. Стельмах).

помина́ти / пом’яну́ти до́брим (незли́м, ти́хим і т. ін.) сло́вом кого. Говорити про когось з повагою, шанобливо згадувати когось. Хто вік по-божому прожив, Ніколи зла і кривди не чинив, Того до смерті будуть поважати І добрим словом поминати (Л. Глібов); Щоб там (на могилах загиблих воїнів) і клумби були, і квіти були, і лавочки, щоб можна було посидіти та добрим словом героїв пом’янути (Остап Вишня); І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути незлим, тихим словом (Т. Шевченко).

роби́ти до́бру мі́ну при пога́ній (недо́брій) грі. За зовнішнім спокоєм, веселістю приховувати тривогу, незадоволення, неприємності, прикрощі і т. ін. Не вішати носи, коли в серці кішки скребуться, робити добру міну при зовсім недобрій грі,— на таке здатний не всякий (Ю. Шовкопляс). роби́ти до́брі мі́ни. Усі (в сім’ї) намагались робити добрі міни, а кожен про себе думав: чи доведеться ще зійтись усім хоч раз у житті? (В. Гжицький).

сві́тла (до́бра) па́м’ять. Уживається для вираження позитивного ставлення до померлого (при згадці про нього). З світлою пам’яттю про чарівний образ Мате Залка прийшов тепер Юрко до мене (Ю. Смолич); Доброму добра й пам’ять (М. Номис).

сказа́ти в до́брий час. Уживається для запобігання зурочення кого-, чого-небудь. — Не красувався б тут і явір цей високий. Сказати в добрий час, Такий рясний, хороший та широкий: І силу, і красу він має через нас (коріння) (Л. Глібов).

у до́брі ру́ки, зі сл. діста́тися, потра́пити і т. ін. До надійної, дбайливої людини, до хазяїна. Вони так зраділи, одібравши книжки.., і я ще більше запевнився, що книжки дістались у добрі руки (М. Коцюбинський); — Тепер руїни, а колись? Чого там тільки не було! Та й тепер ще попадись вона (Ратієвщина) у добрі руки — золото не місце (Панас Мирний).

у (до́брому) гу́морі. У піднесеному настрої; усміхнений, життєрадісний, веселий і т. ін. Блюм сьогодні саме в гуморі (П. Колесник); Відповідаю сміливо, бо тато, бачу, в гуморі (М. Стельмах); Володко тим часом був у добрім гуморі (І. Франко); — Приємно бачити вас у доброму гуморі (Ю. Шовкопляс); Бастило не був у доброму гуморі сьогодні, бо надовго замовк (В. Дрозд); // перен. Прихильний, щедрий і т. ін. Треба, щоб тобі просто пощастило, щоб сама фортуна помітила тебе, коли вона в доброму гуморі (М. Слабошпицький).

чого́ до́брого. Може статися, може бути, можливо (перев. при припущенні небажаного наслідку). — Шкода тільки, що не жениться (Чіпка).. Чого доброго, розволочиться, розледачіє (Панас Мирний); Ще недавно такою тихенькою, як весняна травичка, була.. А це від нього ж, Давида, навчилася усякими насмішками розкидатися, чого доброго, стане пащекувати, а йому не така потрібна дівчина (М. Стельмах).