співати

все співа́є у кого, у кому. Хто-небудь перебуває в дуже піднесеному радісному настрої. Йому раптом зробилося легко і навіть весело. “Додому! Додому!” — співало все в ньому (Григорій Тютюнник).

душа́ (се́рце) співа́є чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в доброму, піднесеному настрої; радіє. Батько Дніпро тече собі спокійно, і ліси на горах стоять, як на картині художника,— просто душа співає од такої краси… (Ю. Яновський); Вона (Настуся) прагнула говорити якнайділовитіше, .. а в самої співала душа, оченята так і бризкали захопленням (Ю. Збанацький); Серце старого гірника співало, солодко щеміло від радісного передчуття (Д. Ткач). душа́ ті́шиться. Та втома солодка, після неї тішиться душа, а натруджене тіло краще спочине (І. Цюпа).

з тре́тіми пі́внями; у тре́ті пі́вні. Надзвичайно рано, вдосвіта. Схоплювався (Тимко) разом з третіми півнями, приходив до матері, що топила піч,.. скаржився, що йому марилося вночі (Григорій Тютюнник); Стукне гость (гість) в перші чи в треті півні,— Встанемо, кинемо сон і роботу, Встанем, відчинимо гостю ворота (Укр. поети-романтики..). тре́ті пі́вні не співа́ли, нар.-поет. Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів. Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко).

співа́ти алілу́я кому, ірон. Надмірно захвалювати кого-небудь. Підлабузники співали алілуя своєму начальнику (З усн. мови).

співа́ти (вести́) тіє́ї (ж (са́мої, своє́ї)). Повторювати сказане кимсь раніше. Одно затялося, каже, що не буде вкупі жити, а друге й собі тієї співає… (М. Коцюбинський); — Мало знати. Серцем треба перевірити, — відповідала Катерина. — Глядіть, перевіряйте,— співала своєї Уляна.— Наше бабське діло таке: сьогодні краса, а завтра роса… (М. Олійник); — А хто ж це, хлопці, є там у вас у Борисівці? — Є… Моя наречена… Зайшла мовчанка. “Чи він справді, чи .. Ваньку валяє?” — вела тієї ж самої Максимова .. думка (І. Багряний).

співа́ти (виво́дити, розлива́тися, залива́тися) солове́йком (солов’є́м), ірон. З надмірним запалом, довго і пишномовно висловлюватися, говорити про що-небудь. З полегшенням перейшов він (промовець) до козацьких справ. Тут можна розливатися соловейком, не накликаючи нічийого гніву (З. Тулуб); Кошовий розливався соловейком... Не помітив навіть того, так був захоплений своїми думками (Н. Рибак).

співа́ти відхідну́ кому, чому. Вважати кого-, що-небудь приреченим на загибель, на знищення; прощатися з кимсь, чимсь назавжди. Неабиякі, не прості то були похорони, то дворянство ховало свого предводителя, то панство співало відхідну своїм розкошам (Панас Мирний).

співа́ти в оди́н го́лос. Говорити, твердити разом те саме. Турбувався (Лушня) тільки про одно: коли б перше Чіпки побачитись з Петром та Якимом, та наструнчити їх, щоб уже в один голос співали (Панас Мирний).

співа́ти гімн (гі́мна) кому, чому. 1. Славити, прославляти кого-, що-небудь. Я співаю гімна тобі, моє велике місто! (Ю. Яновський). 2. ірон. Надмірно захвалювати кого-небудь, вихваляти щось. Критики в один голос співали гімн автору (З усн. мови).

співа́ти дифіра́мби кому, чому. Захвалювати кого-небудь, вихваляти щось. — Твір завжди викликає запальні суперечки,— одні не згоджуються з автором, інші співають йому дифірамби (П. Колесник).

співа́ти (заво́дити / завести́) ла́заря. Прикидаючись нещасним, скаржитися на життя. І з лиця не старі, і душею молоді! Годі вам лазаря співати! Ще й заміж підете,— говорила Христина (І. Нечуй-Левицький); — Ну, завели лазаря, тепер до вечора не замовкнуть (жінки),— мовила Соломія (С. Добровольський).

співа́ти з чужо́го го́лосу. Не маючи власної думки, сліпо повторювати чуже; діяти за чужими настановами. — Ви співаєте з чужого голосу, мій недосвідчений друже,— недбало кинув розпорядник (А. Крижанівський). горла́ти з чужо́го го́лосу. До нього вчепився такий самий молодий, кругловидий солдат-гайдамака. Горлає з чужого голосу (О. Довженко). співа́ти з го́лосу чийого. Отаман Лизогуб наморщив чоло, заклав руку за борт френча.— З чийого ви голосу співаєте, пане сотник? Щось мені й Тур таке торочив (П. Панч).

співа́ти одніє́ї й тіє́ї (ж). Весь час повторювати те саме, ту саму думку. (Зінька:) Ти, Ісайку, однієї й тієї співаєш (Є. Гуцало).

співа́ти пі́сеньку (рідше пі́сню) чию. Не маючи власної думки, сліпо повторювати чуже; діяти за чужими настановами. (Секретар:) А ти знаєш, чию пісеньку співаєш? — Може, бандерівську? — гірко усміхнувся Дубов (М. Ю. Тарновський).

співа́ти стару́ пі́сню. Продовжувати говорити що-небудь давно відоме (переважно негативне). — Все продовжуєте співати стару пісню. Вам уже ніхто не повірить! (З журналу). співа́ти стари́х пісеньо́к. — Не співайте старих пісеньок. Всі зневірилися у ваших обіцянках! (З газети).