співати

СПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. неперех. Видавати голосом музичні звуки.

Мені наче сниться, що хитав мене хтось у колисці і співав надо мною тихесенько (Вовчок, І, 1955, 3);

— То й не заспіває ніхто?.. — Я не вмію співати (Мирний, III, 1954, 182);

В одному місці хором співають, а в другім не клеїться (Коцюб., II, 1955, 239);

Діти намагаються співати басами (Довж., II, 1959, 92);

*Образно. Співає Маланці колос, сміється лука ранніми росами дзвоном коси (Коцюб., II, 1955, 42);

Як він може зубрити зараз, в такий вечір, коли співає все навкруги і він сам повен почуття нового, не знаного досі (Гончар, Тронка, 1963, 104);

Гуркочуть заводи могутні, Співає щаслива земля (Донч., II, 1956, 373);

Іскрився перед очима, дзвенів, співав веселий весняний день (Коз., Сальвія, 1959, 216);

// Уміти голосом передавати мелодії, маючи для цього відповідні природні дані.

[Надежда Петрівна:] Я вже од вашої тіточки довідалась, що ви співаєте (Л. Укр., II, 1951, 68);

// Виступати зі співом професійно (на естраді, в опері і т. ін.).

Приїздив Шаляпін. Приїхав.. з Монте-Карло, де він тепер співає (Коцюб., III, 1956, 425);

— Голос в цього Андрійка прямо з серця жили вимотує. Тільки в імператорському театрі співати (Стельмах, II, 1962, 58);

// Професійно займатися співом; систематично брати участь у якомусь хорі.

Чи наші діти співають в хорі? Опиши мені, як все пройде у Вас (Коцюб., III, 1956, 310);

// перен. Говорити, читати співучо, розтягуючи слова, як при співі.

Тепер тільки почув [Карпо Петрович] дзвінкий хлоп’ячий голос, який безперестанку співав: — Сім раз по вісім — п’ятдесят шість… (Коцюб., II, 1955, 367);

Набравшись духу, затяг [Хаєцький]..: — Товаришу гвардії старший лейтенант! — Антонович давно вже помітив, що Хома починає отаким манером співати всякий раз, коли йому від чогось боляче і прикро на душі (Гончар, III, 1959, 309).

Співа́ти до сну — виконуючи колискову пісеньку, присипляти кого-небудь.

Утомившись, лягав [Іван] десь під сіном,.. і співали йому до сну та й будили його своїм дзвоном гірські потоки (Коцюб., II, 1955, 307);

Співа́ти до та́нців див. та́нець.

2. перех. і про кого — що. Голосом виконувати якийсь музичний твір.

Ідуть шляхом чумаченьки, Пугача співають (Шевч., І, 1963, 31);

Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем, а другий кобзар чутно, як грає і співає про Морозенка (Вовчок, VI, 1956, 231);

Молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (Коцюб., І, 1955, 59);

Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! (Л. Укр., І, 1951, 40);

Десь співали пісню на селі дівчата (Гонч., Вибр., 1959, 30);

Дівчинка сиділа на печі і співала котові колискову (Тют., Вир, 1964, 540);

// Виконувати партію в музичному спектаклі.

З давніших знайомих є тут, окрім Гриневецького, Білінський (той, що «партію Смока» мав співати) (Л. Укр., V, 1956, 338).

◊ Співа́ти відхідну́ (одхідну́) кому, чому — вважати кого-, що-небудь приреченим на загибель, прощатися з кимсь, чимсь назавжди.

Топить, топить, топить…— співають йому відхідну комиші з правого боку. — Погибель, гибель, гибель… — підхоплює ліве крило (Коцюб., І, 1955, 367);

Неабиякі, не прості то були похорони, то дворянство ховало свого предводителя, то панство співало одхідну своїм розкошам (Мирний, IV, 1955, 202);

Співа́ти ла́заря:

а) просити милостиню; жебракувати.

Хома з Паньком Живуть було панками. На старість прожились: обидва з торбинками Співали лазаря — і вмерли під тинком (Бор., Тв., 1957, 143);

— Подивися на себе! На кого ти тепер став схожий: .. не то пасічник, не то дяк, не то лірник, що співає лазаря на ярмарках (Н.-Лев., VI, 1966, 393);

б) скаржитися, прикидатися нещасним, обійденим долею.

На другий ранок він став співати перед сестрою лазаря, який він нещасний (Мирний, І, 1949, 371);

— Цвітете, як повна рожа, рум’янець на всю щоку! І з лиця не старі і душею молоді! Годі вам лазаря співати! Ще й заміж підете,— говорила Христина (Н.-Лев., VI, 1966, 33).

3. неперех. Щебетати, свистіти, кукурікати і т. ін.; мати здатність щебетати, свистіти, кукурікати і т. ін. (про співочих і деяких інших птахів).

На небі хоч би тобі хмариночка; пташечки співають веселенько (Кв.-Осн., II, 1956, 225);

Он деркач кричить у лузі, Соловей співа в кущах (Щог., Поезії, 1958, 143);

Жайворонок співав, аж луна йшла під блакитне небо (Коцюб., І, 1955, 75);

От ми: «Кукуріку!» — він дума На нас, що то півень співа (Л. Укр., IV, 1954, 102);

Співає перепілка (Рильський, І, 1960, 187);

— Чуєш? — Чую. Лебеді співають… (Стельмах, І, 1962, 470);

// перен. Утворювати звуки за допомогою крилець, ніжок і т. ін. (про комаху).

Тихо бриніла.. муха на шибі. То замовкала, повзаючи по склі, то знов співала.., заплутавшись в складках занавіски (Хотк., II, 1966, 132);

Ти в небі бачив голубів, Чув, як співають бджоли (Перв., II, 1958, 51).

Пе́рші (дру́гі, тре́ті) пі́вні співа́ють див. пі́вень;

Співа́ти пі́внем див. пі́вень.

4. неперех., перен. Мелодійно звучати, видавати співучі звуки (про музичний інструмент, дзвінок, гудок і т. ін.).

Ти пам’ятаєш, як в пітьмі Баян на палубі співав..? (Перв., II, 1958, 114);

Десь на скелях співали фанфари (Баш, Вибр., 1948, 40);

— Отак заводські гудки у нас над Дніпром: на дощ — хриплять, а на добру погоду — співають лунко (Гончар, III, 1959, 284);

Співає дзвоник у світлих і чистих коридорах, діти біжать у просторий клас (Кучер, Дорога.., 1958, 79);

Кришталь співає від кожного дотику (Собко, Матв. затока, 1962, 65);

// Видавати високі протяжні звуки при певній дії (про робочий інструмент, пристрій і т. ін.).

Погляньте: ось житло трудящої людини.. Співають тут ввесь день фуганки голосні І стружки золоті звиваються й зміяться… (Рильський, І, 1956, 95);

Співала пилка, дзвеніли сокири, сипалася тирса, стружки, тріски (Рудь, Гомін.., 1959, 68);

// Подавати сигнали (про поїзд, автомашину і т. ін.).

Десь співала електричка, протинаючи тьму полів (Кучер, Голод, 1961, 452);

Не дзвонять трамваї, не мерехтять барвисті реклами, не співають авто… (Гончар, III, 1959, 246);

// Видавати тонкі звуки, розсікаючи повітря (про кулю, стрілу і т. ін.).

Довкола тоненькими голосами співали кулі (Панч, В дорозі, 1959, 95);

// Видавати звуки, схожі на скрип, свист і т. ін.

Піски тьохкають, піски співають під ногами прохожого (Ле, Ю. Кудря, 1956, 3);

У надвечірній тиші скрипучо співав сніг під Мстиславовими чобітьми (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 242);

// безос.

Стояли морози, сніги лежали білі.. Під ногами співає, під саньми тріскотить (Вас., II, 1959, 143);

// Густи, завивати (про вітер, хуртовину і т. ін.).

Вітер почина грати на далекім воринні. Дзз… тонко співає він в одколоту скалку, докучно бринить, як муха… (Коцюб., II, 1955, 321);

В степах вітри співають лунко, метелиця веде танець (Забіла, У.. світ, 1960, 26);

Співала над нами завія зимова (Перв., II, 1958, 417);

// безос.

Вітер з години на годину дужчав.. Жалібно співало в димарі (Мирний, III, 1954, 11).

5. неперех., перен. Бути перейнятим радісним збудженням, хвилюванням, захопленням і т. ін.;

// ким, чим. Сповнюватися якими-небудь мелодійними звуками, пташиним щебетом і т. ін.

Солов’ями рідний гай співав (Рильський, І, 1956, 297);

Небо співало жайворонками (Гончар, II, 1959, 441);

Жовтогаряче поле.. співає косами, сріблиться серпами (Стельмах, II, 1962, 408);

// Бути особливо слухняним у чиїхось вправних руках, у того, хто діє, працює натхненно, з піднесенням (про знаряддя праці, робочий інструмент, матеріал і т. ін.).

Сокира грає й співає у нього в руках. Він усе робить нею, мовби то була третя рука (Хотк., II, 1966, 354);

Залізо й дерево аж співали в діда, поки сила не повиходила з його рук (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 23).

Душа́ співа́є (співа́ла); Се́рце співа́є (співа́ло); Все (щось) співа́є (співа́ло) у кому, у кого — хтось має (мав) піднесений настрій, відчуває (відчував) радість, щастя.

Весь час душа співає (Коцюб., III, 1956, 358);

Батько Дніпро тече собі — спокійно, і ліси на горах стоять, як на картині художника,— просто душа співає од такої краси… (Ю. Янов., І, 1954, 65);

Серце старого гірника співало, солодко щеміло від радісного передчуття (Ткач, Плем’я.., 1948, 90);

Йому раптом зробилося легко і навіть весело. «Додому! Додому!» — співало все в ньому (Тют., Вир, 1964, 58).

6. перех. і про кого — що. Прославляти, оспівувати в своїх віршах, піснях і т. ін. кого-, що-небудь.

Не все співати нам про квіти Та любуватися Дніпром… Година — дбать про шлях освіти, Люд забезпечити добром (Граб., І, 1959, 166);

Прочитавши його [оповідання], Ви, може, добродію, здивуєтесь: що це на старість почав я про кохання співати? (Мирний, V, 1955, 375);

Я своїм трудом твій труд співаю (Дор., Тобі, народе.., 1959, 6);

Співа [поет] про Рим, згубивши міру. А про того будівника, Що збудував йому квартиру,— Не проспівав ще ні рядка! (С. Ол., Карась.., 1961, 55).

◊ Співа́ти гімн (гі́мна, сла́ву і т. ін.) кому, чому — славити, прославляти кого-, що-небудь.

Я співаю гімна тобі, моє велике місто! (Ю. Янов., І, 1958, 108);

Співайте їм [звитяжцям] славу, поети (Сос., І, 1957, 458);

Співа́ти дифіра́мби див. дифіра́мб;

Співа́ти оса́нну див. оса́нна;

Співа́ти хвалу́ кому, чому — хвалити, вихваляти кого-, що-небудь.

Вона [усмішка] так змінювала Катерину, що декому здавалось: не так уже Брага, може, й перебільшував, співаючи дружині хвалу… (Гончар, Тронка, 1963, 277).

7. перех. і неперех., перен., розм. Говорити, твердити що-небудь (перев. довго або улесливо).

До нього з розпитками, так він знай своє співа усе: «..Дай, таточку, грошей» (Кв.-Осн., II, 1956, 251);

Не так би був іще співав шановний волецький господар, якби був знав, що роблять хлоп’ята, вирвавшися з його рук (Фр., VI, 1951, 147);

Вона за ним убивалася, сумувала, плакала. Та він того не чув, не бачив. Він тепер знай співає про неправду людську (Мирний, І, 1949, 399);

Вчора йому на ковзанці «Левку, миленький» співала [Христина], а сьогодні вже в дурні шиє (Стельмах, І, 1962, 152).

◊ З чужо́го го́лосу співа́ти див. го́лос;

Співа́ти в і́нший тон; Співа́ти іна́кше (і́нше і т. ін.) — говорити не те, що раніше, висловлювати іншу думку.

Маруся широко розкрила очі на свою маму. Вчора мати нарікала, що Ломицький прийшов в гості до їх в піджаку, неначе до міщан, а сьогодні співає зовсім в інший тон і трохи не лає Ломицького за той фрак (Н.-Лев., VI, 1966, 27);

Співа́ти в оди́н го́лос; Співа́ти тіє́ї [ж] — говорити, повторювати те саме.

Турбувався [Лушня] тільки про одно: коли б перше Чіпки побачитись з Петром та Якимом та наструнчити їх, щоб уже в один голос співали… (Мирний, І, 1949, 314);

Одно затялося, каже, що не буде вкупі жити, а друге й собі тієї співає… (Коцюб., І, 1955, 33);

Співа́ти і́ншої пі́сні (і́ншу пі́сню) див. пі́сня;

Співа́ти не тіє́ї (не ті́ї) — говорити, діяти інакше, ніж було сказано раніше.

[Перепадя:] Тепер, бачите, його вдова не тії співає. Покосив я сінце, а вона вийшла з синами.. та й не попуска мені те сіно брати (Мирний, V, 1955, 124);

Співа́ти тако́ї (яко́ї) — говорити саме так; говорити щось несподіване, дивне.

— Нащо вам розводити ті воли та плуги: ви вже старі,— такої співав зять (Н.-Лев., III, 1956, 200);

— Бач, якої співа! — дума Храпко (Вовчок, VI, 1956, 279).