співати

СПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Видавати голосом музичні звуки.

Мені наче сниться, що хитав мене хтось у колисці і співав надо мною тихесенько (Марко Вовчок);

– То й не заспіває ніхто?.. – Я не вмію співати (Панас Мирний);

В одному місці хором співають, а в другім не клеїться (М. Коцюбинський);

Діти намагаються співати басами (О. Довженко);

* Образно. Співає Маланці колос, сміється лука ранніми росами дзвоном коси (М. Коцюбинський);

Як він може зубрити зараз, в такий вечір, коли співає все навкруги і він сам повен почуття нового, не знаного досі (О. Гончар);

Гуркочуть заводи могутні, Співає щаслива земля (О. Донченко);

Іскрився перед очима, дзвенів, співав веселий весняний день (В. Козаченко);

// Уміти голосом передавати мелодії, маючи для цього відповідні природні дані.

[Надежда Петрівна:] Я вже од вашої тіточки довідалась, що ви співаєте (Леся Українка);

// Виступати зі співом професійно (на естраді, в опері і т. ін.).

Приїздив Шаляпін. Приїхав .. з Монте-Карло, де він тепер співає (М. Коцюбинський);

– Голос в цього Андрійка прямо з серця жили вимотує. Тільки в імператорському театрі співати (М. Стельмах);

// Професійно займатися співом; систематично брати участь у якомусь хорі.

Чи наші діти співають в хорі? Опиши мені, як все пройде у Вас (М. Коцюбинський);

// перен. Говорити, читати співучо, розтягуючи слова, як при співі.

Тепер тільки почув [Карпо Петрович] дзвінкий хлоп'ячий голос, який безперестанку співав: – Сім раз по вісім – п'ятдесят шість... (М. Коцюбинський);

Набравшись духу, затяг [Хаєцький]..: – Товаришу гвардії старший лейтенант! – Антонович давно вже помітив, що Хома починає отаким манером співати всякий раз, коли йому від чогось боляче і прикро на душі (О. Гончар).

2. що і про кого, що. Голосом виконувати якийсь музичний твір.

Ідуть шляхом чумаченьки, Пугача співають (Т. Шевченко);

Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем, а другий кобзар чутно, як грає і співає про Морозенка (Марко Вовчок);

Молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський);

Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! (Леся Українка);

Десь співали пісню на селі дівчата (І. Гончаренко);

Дівчинка сиділа на печі і співала котові колискову (Григорій Тютюнник);

// Виконувати партію в музичному спектаклі.

З давніших знайомих є тут, окрім Гриневецького, Білінський (той, що “партію Смока” мав співати) (Леся Українка).

3. Щебетати, свистіти, кукурікати і т. ін.; мати здатність щебетати, свистіти, кукурікати і т. ін. (про співочих і деяких інших птахів).

На небі хоч би тобі хмариночка; пташечки співають веселенько (Г. Квітка-Основ'яненко);

Он деркач кричить у лузі, Соловей співа в кущах (Я. Щоголів);

Жайворонок співав, аж луна йшла під блакитне небо (М. Коцюбинський);

От ми: “Кукуріку!” – він дума На нас, що то півень співа (Леся Українка);

Співає перепілка (М. Рильський);

– Чуєш? – Чую. Лебеді співають... (М. Стельмах);

// перен. Утворювати звуки за допомогою крилець, ніжок і т. ін. (про комаху).

Тихо бриніла .. муха на шибі. То замовкала, повзаючи по склі, то знов співала.., заплутавшись в складках занавіски (Г. Хоткевич);

Ти в небі бачив голубів, Чув, як співають бджоли (Л. Первомайський).

4. перен. Мелодійно звучати, видавати співучі звуки (про музичний інструмент, дзвінок, гудок і т. ін.).

Ти пам'ятаєш, як в пітьмі Баян на палубі співав..? (Л. Первомайський);

Десь на скелях співали фанфари (Яків Баш);

– Отак заводські гудки у нас над Дніпром: на дощ – хриплять, а на добру погоду – співають лунко (О. Гончар);

Співає дзвоник у світлих і чистих коридорах, діти біжать у просторий клас (В. Кучер);

Кришталь співає від кожного дотику (В. Собко);

// Видавати високі протяжні звуки при певній дії (про робочий інструмент, пристрій і т. ін.).

Погляньте: ось житло трудящої людини .. Співають тут ввесь день фуганки голосні І стружки золоті звиваються й зміяться... (М. Рильський);

Співала пилка, дзвеніли сокири, сипалася тирса, стружки, тріски (М. Рудь);

// Подавати сигнали (про поїзд, автомашину і т. ін.).

Десь співала електричка, протинаючи тьму полів (В. Кучер);

Не дзвонять трамваї, не мерехтять барвисті реклами, не співають авто... (О. Гончар);

// Видавати тонкі звуки, розсікаючи повітря (про кулю, стрілу і т. ін.).

Довкола тоненькими голосами співали кулі (П. Панч);

// Видавати звуки, схожі на скрип, свист і т. ін.

Піски тьохкають, піски співають під ногами прохожого (Іван Ле);

У надвечірній тиші скрипучо співав сніг під Мстиславовими чобітьми (А. Хижняк);

// безос.

Стояли морози, сніги лежали білі .. Під ногами співає, під саньми тріскотить (С. Васильченко);

// Густи, завивати (про вітер, хуртовину і т. ін.).

Вітер почина грати на далекім воринні. Дзз... тонко співає він в одколоту скалку, докучно бринить, як муха... (М. Коцюбинський);

В степах вітри співають лунко, метелиця веде танець (Н. Забіла);

Співала над нами завія зимова (Л. Первомайський);

// безос.

Вітер з години на годину дужчав .. Жалібно співало в димарі (Панас Мирний).

5. перен. Бути перейнятим радісним збудженням, хвилюванням, захопленням і т. ін.;

// ким, чим. Сповнюватися якими-небудь мелодійними звуками, пташиним щебетом і т. ін.

Солов'ями рідний гай співав (М. Рильський);

Небо співало жайворонками (О. Гончар);

Жовтогаряче поле .. співає косами, сріблиться серпами (М. Стельмах);

// Бути особливо слухняним у чиїхось вправних руках, у того, хто діє, працює натхненно, з піднесенням (про знаряддя праці, робочий інструмент, матеріал і т. ін.).

Сокира грає й співає у нього в руках. Він усе робить нею, мовби то була третя рука (Г. Хоткевич);

Залізо й дерево аж співали в діда, поки сила не повиходила з його рук (М. Стельмах).

6. що і про кого, що. Прославляти, оспівувати в своїх віршах, піснях і т. ін. кого-, що-небудь.

Не все співати нам про квіти Та любуватися Дніпром... Година – дбать про шлях освіти, Люд забезпечити добром (П. Грабовський);

Прочитавши його [оповідання], Ви, може, добродію, здивуєтесь: що це на старість почав я про кохання співати? (Панас Мирний);

Я своїм трудом твій труд співаю (П. Дорошко);

Співа [поет] про Рим, згубивши міру. А про того будівника, Що збудував йому квартиру, – Не проспівав ще ні рядка! (С. Олійник).

7. що і без прям. дод., перен., розм. Говорити, твердити що-небудь (перев. довго або улесливо).

До нього з розпитками, так він знай своє співа усе: “.. Дай, таточку, грошей” (Г. Квітка-Основ'яненко);

Не так би був іще співав шановний волецький господар, якби був знав, що роблять хлоп'ята, вирвавшися з його рук (І. Франко);

Вона за ним убивалася, сумувала, плакала. Та він того не чув, не бачив. Він тепер знай співає про неправду людську (Панас Мирний);

Вчора йому на ковзанці “Левку, миленький” співала [Христина], а сьогодні вже в дурні шиє (М. Стельмах).

Гра́ти (співа́ти, приспі́вувати і т. ін.) до та́нцю (до та́нців) див. гра́ти;

Склада́ти (співа́ти) / скла́сти хвалу́ (сла́ву, гімн) див. склада́ти;

(1) Співа́ти до сну – виконуючи колискову пісеньку, присипляти кого-небудь.

Утомившись, лягав [Іван] десь під сіном, .. і співали йому до сну та й будили його своїм дзвоном гірські потоки (М. Коцюбинський).

◇ Все співа́є див. весь¹;

Говори́ти (співа́ти, гука́ти і т. ін.) баса́ див. говори́ти;

Дру́гі пі́вні співа́ють / проспіва́ли див. пі́вень;

Душа́ (се́рце) співа́є (ті́шиться) див. душа́;

(2) Співа́ти алілу́я кому, ірон. – надмірно захвалювати кого-небудь.

Підлабузники співали алілуя своєму начальнику (з усн. мови);

(3) Співа́ти (вести́) тіє́ї ж [са́мої] – повторювати сказане кимсь раніше.

Одно затялося, каже, що не буде вкупі жити, а друге й собі тієї співає... (М. Коцюбинський);

– А хто ж це, хлопці, є там у вас у Борисівці? – Є... Моя наречена... Зайшла мовчанка. “Чи він справді, чи .. Ваньку валяє?” – вела тієї ж самої Максимова .. думка (І. Багряний);

(4) Співа́ти (виво́дити, розлива́тися, залива́тися) солове́йком (солов'є́м), ірон. – з надмірним запалом, довго і пишномовно висловлюватися, говорити про що-небудь.

З полегшенням перейшов він [промовець] до козацьких справ. Тут можна розливатися соловейком, не накликаючи нічийого гніву (З. Тулуб);

Кошовий розливався соловейком... Не помітив навіть того, так був захоплений своїми думками (Н. Рибак);

(5) Співа́ти (вигу́кувати) оса́нну кому, заст. – славити, хвалити кого-небудь;

(6) Співа́ти відхідну́ кому, чому – вважати кого-, що-небудь приреченим на загибель, на знищення; прощатися з кимсь, чимсь назавжди.

Неабиякі, не прості то були похорони, то дворянство ховало свого предводителя, то панство співало відхідну своїм розкошам (Панас Мирний);

Топить, топить, топить... – співають йому відхідну комиші з правого боку (М. Коцюбинський);

(7) Співа́ти і́ншої (в і́нший тон) – говорити не те, що раніше, змінювати думку.

Маруся широко розкрила очі на свою маму. Вчора мати нарікала, що Ломицький прийшов в гості до їх в піджаку, неначе до міщан, а сьогодні співає зовсім в інший тон і трохи не лає Ломицького за той фрак (І. Нечуй-Левицький);

Щось тільки скажеш чи зробиш не так, зараз і соромлять: “Такий великий, а що витворяє..” щось попросиш собі, то вже зовсім іншої співають: “и ще малий. От коли підбільшаєш...” (М. Стельмах);

– Що – не подобаюсь? То ви тіки [тільки] на словах такі всі розумні, а помани вас пальцем, то іншої співаєте (В. Шкляр);

(8) Співа́ти в оди́н го́лос – діяти одностайно, разом.

Турбувався [Лушня] тільки про одно: коли б перше Чіпки побачитись з Петром та Якимом, та наструнчити їх, щоб уже в один голос співали (Панас Мирний);

(9) Співа́ти дифіра́мби кому, чому – захвалювати кого-небудь, вихваляти щось.

– Твір завжди викликає запальні суперечки, – одні не згоджуються з автором, інші співають йому дифірамби (П. Колесник);

(10) Співа́ти (заво́дити) / завести́ ла́заря – прикидаючись нещасним, скаржитися на життя.

І з лиця не старі, і душею молоді! Годі вам лазаря співати! Ще й заміж підете, – говорила Христина (І. Нечуй-Левицький);

– Ну, завели лазаря, тепер до вечора не замовкнуть [жінки], – мовила Соломія (С. Добровольський);

(11) Співа́ти з чужо́го го́лосу <�Співа́ти з го́лосу чийого> – сліпо повторювати чуже, не маючи власної думки; діяти за чужими настановами.

– Ви співаєте з чужого голосу, мій недосвідчений друже, – недбало кинув розпорядник (А. Крижанівський);

Отаман Лизогуб наморщив чоло, заклав руку за борт френча. – З чийого ви голосу співаєте, пане сотник? Щось мені й Тур таке торочив (П. Панч);

Якщо ж хтось і насмілювався запротестувати, то з тими все було зрозуміло: не “наші” це люди, з чужого голосу співають (з публіц. літ.);

(12) Співа́ти не тіє́ї (ті́ї) – говорити, діяти інакше, ніж було сказано раніше.

[Перепадя:] Тепер, бачите, його вдова не тії співає. Покосив я сінце, а вона вийшла з синами .. та й не попуска мені те сіно брати (Панас Мирний);

(13) Співа́ти одніє́ї й тіє́ї [ж] – весь час повторювати те саме, ту саму думку.

[Зінька:] Ти, Ісайку, однієї й тієї співаєш (Є. Гуцало);

(14) Співа́ти пі́сеньку (рідше пі́сню) чию – не маючи власної думки, сліпо повторювати чуже; діяти за чужими настановами.

[Секретар:] А ти знаєш, чию пісеньку співаєш? – Може, бандерівську? – гірко усміхнувся Дубов (М. Ю. Тарновський);

(15) Співа́ти стару́ пі́сню – продовжувати говорити що-небудь давно відоме (переважно негативне).

– Все продовжуєте співати стару пісню. Вам уже ніхто не повірить! (із журн.);

Співа́ти стари́х пісеньо́к.

Не співайте старих пісеньок. Всі зневірилися у ваших обіцянках! (з газ.);

(16) Співа́ти тако́ї (яко́ї) – говорити саме так; говорити щось несподіване, дивне.

– Нащо вам розводити ті воли та плуги: ви вже старі, – такої співав зять (І. Нечуй-Левицький);

– Бач, якої співа! – дума Храпко (Марко Вовчок);

(17) Співа́ти хвалу́ кому, чому – хвалити, вихваляти кого-, що-небудь.

Вона [усмішка] так змінювала Катерину, що декому здавалось: не так уже Брага, може, й перебільшував, співаючи дружині хвалу... (О. Гончар).