говорити

Багато говорити, а мало що слухати.

Дуже поплутана, хоч і неважна справа.

Бесіда, це образ нашого думання.

По бесіді пізнають нас, як розумно уміємо думати та висловлюватися.

Говори, Грицю, Богородицю, а я буду Вірую за кобилу сірую.

Коли двох говорить нараз про зовсім інше діло.

Говори дідьку за попом.

Грозила мати дитині, аби повторяла молитву за священиком. Роби так, як тебе чесні люди вчать.

Говори до гори, а гора горою, а ти що хочеш, те й роби з дурною.

Нарікання чоловіка, що мав дурну жінку.

Говори до нього, коли він німець.

Шкода до нього говорити, бо він не розуміє.

Говори до неї, а в неї Маковеї.

Значіння, що й попереднє.

Говори, Климе, хай твоє не гине.

Коли хто говорить не до речі, пусте.

Говорить п'яте через десяте.

Говорить без змісту, не до ладу.

Говорить, що тільки слина на язик нанесе.

Говорить погано, без розбору слів, бреше.

Говори, чорте, Отче-наш.

Мати хотіла похвалитися перед священиком, що хоч дитина ще й мала, а вже знає Господню молитву Отченаш. Та коли дитина з якоїсь причини уперто мовчала, мама сказала повисші слова. Говори, як тебе навчили.

Говорім на вовка, але говорім і за вовка.

Не шукаймо лиш хиб, але й добрі прикмети.

Говорім про людей, бо люди вже давно про нас говорять.

Насміх з тих, що люблять обмовляти.

Говорю, як перед Богом.

Кажу щиру, та святу, правду.

Де велике глагоління, там нема спасіння.

Де багато моляться, не конче найдеш спасіння. Де масно говорять, там нічого не роблять.

Діти й дурні говорять прадву.

Бо не вміють нічого видумати, щоб збрехати.

До нього говорити, що й горохом об стіну кидати.

До нього не говори, бо шкода часу; він не послухає.

Мудрий думає, що говорить, а дурний говорить, що думає.

Мудрий не скаже щобудь, а числиться зо словами, а дурень говорить усе, що знає.

Не всю правду треба сказати, треба щось і собі лишати.

Що є тайною, держи для себе самого.

Не говори, коли хтось інший говорить.

Етика приличности.

Один поцілуй говорить більше, як ціла книжка.

Поцілуй висказує любов та щирість.

Перше говори, а опісля покаєшся.

Жартівливо, перше признайся до вини, а опісля заперечиш.

Піп два рази казання не говорить.

Коли хто не уважає на бесіду, а опісля просить, щоб повторити йому.

По цій мові будьмо собі здорові.

Так розважні люди зривають між собою приятельство.

Про померших говориться або добре, або нічого.

Про тих, що не годні бути присутніми опрокинути закиди, говориться добре, або нічого.

Птицю пізнати по пір'ю, а чоловіка по бесіді.

По мові судимо знання і правдомовність чоловіка.

Стережись чоловіка, що не говорить і собаки, що не гавкає.

Мовчазливий чоловік може мати лухі наміри, а тиха собака може вкусити.

Стільки наговорив, що і в шапку би не забрав.

Іронія, коли хто говорить багато і не до речі.

Хто багато говорить, той мало творить.

Прикмета балакучих людий говорити, а не робити.

Хто мало говорить, той довше живе.

У довгій бесіді не обійдеться, щоб кого не образити, з чого стає сварка а то й бійка і за бесіду потурбують на здоровлю.

Хто нічого не говорить, той на все пристає.

Хто себе не оправдує, тим самим признається до вини.

Що поможе говорити, як нема що в рот вложити.

Сама бесіда нікого не нагодує.

Що поможе говорити, як нема що зварити.

Сама бесіда харчів не дасть.

Говори до гори, а гора горою.

Не слухає того, що говориш йому.

Говорить, як би три дні не їв.

Говорить дуже тихо і повільно.

Дехто говорить розумно, а поступає по-дурному.

Коли хтось вміє добре говорити, але не може добре зробити.

Добре говорить, але зле робить.

Лицемірний.

Дух може тільки з Богом говорити, та люди того не розуміють.

З Богом говорять не люди, а їх душі. Людям не дано розуміти, як Бог говорить з духом.

Є що їсти й пити, та нема з ким говорити.

Коли в сім'ї є достаток, але нема взаєморозуміння.

Зовсім так, як жінки говорять.

Іронічно думає чоловік, який скептично ставиться до всього, що говорять жінки.

Менше говори — більше діла твори.

Звертають увагу, коли багато говорять.

Набалакала, говорила: дайте жолобчастого Данила.

Говорила небилиці.

Не говори всего, що знаєш, не роби всего, що чуєш, і не роби всего, що можеш.

Порада для спокійного життя.

Раз говорити з розумним чоловіком при столі більше варта, як (ніж) десять літ самої книжкової науки.

Життєвий досвід більше вартує, ніж книжкова наука.

Серце говорить, а розум мовчить.

Почуття і розум — це дві різні речі.

Шкода про те говорити, чого не можна робити.

Не треба гайнувати час на нездійсненну річ.

Як тут говорити, коли не дають і рота розкрити.

Не дають можливості нічого сказати.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. говорити — (передавати словами думки) казати, промовляти, (про різноманітне) балакати, заст.: мовити, ректи, діал. подейкувати, розм.: (повільно) тягти, (через силу, неохоче) видавлювати, видушувати, цідити, (різко, категорично) рубати, (хрипло) хрипіти... Словник синонімів Полюги
  2. говорити — говори́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. говорити — 1. (усно повідомляти що-небудь) вести мову (річ); (голосно висловлюватися, переходячи на крик) здіймати голос; (починати говорити) здіймати річ; заводити мову; (продовжувати говорити) вести далі; (говорити скупо, нехотя) ронити слово (слова)... Словник фразеологічних синонімів
  4. говорити — Казати, мовити, вести річ <�мову>, висловлюватися, жм. дейкати, подейкувати; ур. ректи, глаголати, зн. цвенькати, обертати язиком; (на вічу) держати річ; (з ким) БАЛАКАТИ, РОЗМОВЛЯТИ; (між собою) гомоніти, гуторити; (забагато) просторікувати... Словник синонімів Караванського
  5. говорити — [говоритие] -воур'у, -ориеш; нак. -ри, -воур'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. говорити — Говорити й казати Чи дієслова говорити й казати є абсолютні синоніми, як багато хто гадає, чи між ними є якась різниця? Як буде краще: «Я говорю, що прийду» чи «Я кажу, що прийду»; «Він говорив знехотя» чи «Він казав знехотя»?... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  7. говорити — -ворю, -вориш, недок. 1》 неперех. Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою. || Володіти якою-небудь мовою. 2》 перех. і неперех. Усно висловлювати думки, погляди; розповідати про що-небудь. || безос. у формі 3 ос. мн. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. говорити — Базікати, вибазікувати, вибазікати, повибазікувати, забазікувати, забазікати, збазікувати, збазікати, позбазікувати, добазікувати, добазікуватися, добазікатися, подобазікуватися, набазікувати, набазікати, понабазікувати, перебазікувати, перебазікати... Словник чужослів Павло Штепа
  9. говорити — ГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, недок. 1. Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою. Іде [Олеся] на панщину, мусить їх кидать, а дітки – одно не говорить, друге не ходить, а третє не вміє сидіти, – дрібненькі (Марко Вовчок); І не чув [дід]... Словник української мови у 20 томах
  10. говорити — говори́ти : ◊ говори́ до не́го... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  11. говорити — син. базарити, базлати, бакланити, ботати, бухтіти, каркати, квакати. говорити дурниці: друшляки пускати. Словник жарґонної лексики української мови
  12. говорити — Сказати, агакати, агукати (немовля), агусяти (до немовляти), агуськати, акати, атожкати, базікати, балабаїти, балабонити, балабосити, балабошити, балагурити, балалайкати, балакати, баляндрасити, барабанити (відбарабанив вірш), баранчати, барашкувати... Словник синонімів Вусика
  13. говорити — аж (і) шку́ра гово́рить на кому. Хто-небудь надзвичайно жвавий, енергійний або балакучий. На йому (ньому) й шкура говорила, такий балакучий (Панас Мирний). говори́ти на рі́зних мо́вах (рі́зними мо́вами). Не розуміти один одного. Фразеологічний словник української мови
  14. говорити — БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл. Словник синонімів української мови
  15. говорити — Говори́ти, -ворю́, -во́риш, -во́рять; гово́рячи; говори́, -рі́м, -рі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. говорити — ГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, недок. 1. неперех. Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою. Іде [Олеся] на панщину, мусить їх кидать, а дітки — одно не говорить, друге не ходить, а трете не вміє сидіти, — дрібненькі (Вовчок, І, 1955, 28)... Словник української мови в 11 томах
  17. говорити — Говорити, -рю, -риш гл. 1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Ном. № 3585. Говорить богато, та все чорт зна що. посл. Говорить — як у рот кладе — такъ понятно. Ном. № 12903. Словник української мови Грінченка