говорити

ГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, недок.

1. неперех. Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою.

Іде [Олеся] на панщину, мусить їх кидать, а дітки — одно не говорить, друге не ходить, а трете не вміє сидіти, — дрібненькі (Вовчок, І, 1955, 28);

І не чув [дід], щоб коли рибка, Як людина, говорила (Гл., Вибр., 1957, 333);

// Володіти якою-небудь мовою.

— А як я поїду за границю — там же всі говорять або по-французьки, або по-німецьки, то я ж би нічого не розуміла там (Л. Укр., III, 1952, 641);

Хазяїн чех, що говорить по-руськи (Коцюб., III, 1956, 322).

2. перех. і неперех. Усно висловлювати думки, погляди; розповідати про що-небудь.

Товариш говорив щось нервово (Коцюб., II, 1955, 209);

Підвівсь Роман Волошенюк: —Петро говорить діло! (Дор., Три богатирі, 1959, 45);

Уміння говорити ясно і просто про найскладніші теоретичні питання було характерною рисою Леніна (Біогр. Леніна, 1955, 24);

Говорити тільки про свої льотні справи не вмів [Сашко] і не хотів (Трип., Дорога.., 1944, 27);

*Образно. Стояла я і слухала весну, Вона мені багато говорила (Л. Укр., 1, 1951, 92);

// безос.

у формі 3 ос. мн. Говорять, що матері сльози гарячі І тверде, міцнеє каміння проймають (Л. Укр., І, 1951, 75);

Про Русевича говорять як про людину, що здатна забути про невідкладні справи (Шовк., Інженери, 1956, 59);

// перен. Викладати думки, погляди (на письмі, в друкованих працях, картинах і т. ін.).

Читав [Гриць] книжки. Говорили ті книжки про право кожного й про волю те право добувати (Мирний, III, 1954, 186);

В цих кадрах режисер метафорично говорить про майбутню битву за врожай (Укр.. кіномист., II, 1959, 76);

*Образно. З листівок говорив до них [селян] владний і добрий голос (Цюпа, Назустріч.., 1958, 205);

// кому, перен. Викликати які-небудь думки, почуття.

Рєпін! Як багато говорить це ім’я українському народові! (Рад. Укр., 17.УІ 1951, 1);

// Підказувати, провіщати що-небудь.

— Ні, я піду межи ті нещасні люди, працею котрих всі жиють.. От куди я піду: так мені говорить моя совість (Коцюб., 1, 1955, 448).

3. неперех. Вести бесіду; розмовляти.

Лакеї, конюхи і слуги, Всі кухарі і скороход, Побравшись за руки, ходили І все о плутнях говорили (Котл., 1, 1952, 144);

Ми вдвох ішли й не говорили, Ти вся засніжена була, Сніжинки грали і зоріли Над смутком тихого чола (Рильський, 1, 1956, 29);

*Образно. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним (Шевч., І, 1951, 9);

Хлібороб з діда-прадіда, любив Гайченко землю. Вона говорила до нього, вона пахла йому так, як щонайкраща страва в свято (Збан., Переджнив’я, 1960, 14).

◊ Говори́ти за́га́дками — говорити натяками, манівцями.

[Юда:] Він любив.. загадками говорити (Л. Укр., III, 1952, 139);

Говори́ти на ві́тер див. ві́тер.

4. неперех. перен. Бути доказом чого-небудь, свідчити про щось, указувати на що-небудь.

Інтерес до останньої теми [пробудження людських почуттів] говорить нам, що Франко мав велику віру в людей (Коцюб., III, 1956, 40)

5. перех. Проявлятися в чиїх-небудь думках, словах, діях.

Вся енергія його спадала, і якийсь голос говорив в нім: «..кінець! Дійшов до краю!» (Коцюб., 1, 1955, 25);

[Сергій:] Я знаю, ти горда. І це говорить твоя гордість, а не ти (Мороз, П’єси, 1959, 59);

*Образно. І слова Про яр холодний розцвіли гарячі, Про те, як стануть зрячими незрячі, — І правда говорила в них жива (Рильський, 1, 1956, 208).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

говорити

Значення в інших словниках