син
Ану, синку, розкидаємо хлівець та нарубаємо дровець.
Іронічний жарт з лінивого сина, який не хоче піти до лісу за дровами.
Дурному синові і отець ума не дасть.
Дурня ніхто не зможе навчити.
Годуй сина для себе, а дочку для людей.
Син остається на батьківщині господарити, а дочка іде до чоловіка в хату.
Дай тобі, Боже, стільки синків, як на зрубі пеньків.
На весіллю бажають молодятам багато синів мати.
Жени сина коли хоч, але мене не мороч.
Говорив чоловік жінці, яка сама хотіла вибрати дівчину для свого сина.
Іродів син.
Удався у батька свого, дуже злющий та мстивий. Ірод, римський намісник в Палестині, що велів убивати немовлята, щоб тим способом убити новонародженого Ісуса.
І у сина гірка година.
І у сина біда.
Мамин синок.
Пещений, свавільний.
Ой, у вдови один син, та й той пішов під аршин.
Зробили вдові кривду, бо забрали в неї одинака сина до військової служби, та нема кому доглянути господарства. Одинаки та найстарші сини вдів, були законом звільнені від мілітарної служби. Аршин—міра.
Пішов батько до сина, тай там гірка година.
Не годен був і в сина бути, бо біда.
Прийшла мати до сина, гірка ЇЇ година, прийшла мати до доньки, навпділась бідоньки.
Нарікання матери, яку невістка не любила і докоряла, а у дочки була крайня нужда.
Син хоч мій, але розум має свій.
Оправдувався батько, якому докоряли, що син марнотравний, або лиходій.
Такі сини, що по два на свини.
Глум з лихих синів, якими батько величаєтся.
Які ми сами, такі й наші сини.
Сини вдалися в нас.
Значення в інших словниках
- син — син іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири си́ни Орфографічний словник української мови
- син — А. При підметі, вираженому зворотами син з батьком, син з матір’ю, присудок уживається: а) у формі множини. Другого дня зійшло сонце, а Микола з батьком та матір’ю вже й пообідали (І. Літературне слововживання
- син — (нерідний) пасерб, пасинок; (хрещений) хрещеник; (гір) житель, уродженець; (України) УР. громадянин, с. світило, зірка; (свого часу) представник; (правди) поборник, слуга, прихильник, послідовник, визнавець; мн. Словник синонімів Караванського
- син — Одинак (єдиний син), одиначок, полатай-хата (образно в приповідці: "Син — полатай хата, а дочка обдсри-хата"), приймак (прийомний син), синаш, синеня, синко, синок, синонько, синочок, синуля, синулька, синчик, синчичок Фразеологічні синоніми... Словник синонімів Вусика
- син — [син] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, кл. сину, мн. сиени, сиен'іў два синие Орфоепічний словник української мови
- син — -а, ч. 1》 Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. || Ласкаве звертання батьків до сина. || перев. мн., у сполуч. зі сл. сокіл, орел, нар.-поет. Ласкаве називання синів. Батьків син — син порядних батьків; спадкоємець батька. Великий тлумачний словник сучасної мови
- син — СИН, а, ч. 1. Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. Один син – не син, два сини – півсина, три сини – ото тільки син! (прислів'я); Кохалася мати сином, Як квіткою в гаї (Т. Словник української мови у 20 томах
- син — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
- син — ба́тьків (оте́цький) син. 1. Спадкоємець заможних батьків. Не один батьків син і худобу б свою віддав, і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г. Квітка-Основ’яненко); (Юда:) Та я ж отецький син, ще й одинак! (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
- син — ВИРА́ЗНИК (той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання тощо), ПРЕДСТАВНИ́К, НОСІ́Й, ПОСЛАНЕ́ЦЬ, СИН поет., РЕ́ЧНИК книжн., РУ́ПОР книжн.; ПОБО́РНИК, ЗАХИСНИ́К (той, хто захищає якісь ідеї, суспільні погляди тощо). З усіх кошових.. Словник синонімів української мови
- син — Син, -на, -нові, си́ну! сини́, -ні́в, -на́м. Два си́ни Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- син — СИН, а, ч. 1. Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син! (Укр.. присл.., 1955, 127); Кохалася мати сином, Як квіткою в гаї (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- син — Син, -на м. мн. сини, иногда синове. Сынъ. Сип своїй матері до ніг уклонився. н. п. Какъ ласковое обращеніе син въ зват. падежѣ прилагается къ дочери. Вона й каже йому: «Дідусю, продайте мені цю коняку!... Словник української мови Грінченка