сором

Емоція, що виникає у соціалізованої особистості в результаті невідповідності поведінки соціальним нормам, що поділяються самим індивідом і переживається як гостре самозвинувачення. Намагання уникнути цього стану – сильний стимул до соціально схваленої поведінки. Люди мають різні пороги сорому – від підвищеної соромливості до безсоромності, що зумовлюється їх ціннісними орієнтаціями, рівнем самоконтролю, відношенням до даного соціального оточення. Сором – фундаментальна соціальна емоція – почуття, що лежить в основі внутрішнього соціального самоконтролю особистості.

англ. shame; нім. Scham f=; угор. szégyen; рос. стыд.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сором — (почуття ніяковості за щось) стид, соромота. Словник синонімів Полюги
  2. сором — со́ром іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. сором — Стид, соромота, поет. осорома, д. встид, р. страм; (вічний) ганьба; ФР. ганебний вчинок; ПР. СЛ. соромно; (!) СОРОМ! ганьба! Словник синонімів Караванського
  4. сором — сорому, розм. сорома, ч. 1》 Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, негідні дії, вчинки і т. ін. || Почуття моральної відповідальності за свою поведінку, вчинки і т. ін. || Почуття ніяковості, сором'язливості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сором — СО́РОМ, со́рому, розм. сорома́, ч. 1. Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, недостойні дії, вчинки і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  6. сором — сором : ◊ со́ром о́чи не ви́їсть про безсоромну людину (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. сором — Ні стиду, ні сорому. Про людину, що визулась з чести, на яку не робить ніякого впливу її негідне поведення, бо стратила почуття сорому. Сором людям показатися на очі. Стид здибатися з людьми. Сором очей не виїсть. Оправдування безсоромних. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. сором — згоря́ти (згора́ти) / згорі́ти (спопелі́ти) від (з) со́рому. Дуже бентежитися, ніяковіти, червоніти. (Іван:) Не ждав я, щоб і мені, старому, прийшлось згорати від сорому перед добрими людьми за тебе! (С. Фразеологічний словник української мови
  9. сором — СОРОМ — моральний стан людини, що характеризується переживанням самоосудження на підставі інтеріоризації реальних або завбачуваних міжсуб'єктивних стосунків. Разом із совістю... Філософський енциклопедичний словник
  10. сором — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм. Словник синонімів української мови
  11. сором — Со́ром, со́рому і сорома́, со́ромові. Без сорома́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. сором — СО́РОМ, со́рому, розм. сорома́, ч. 1. Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, недостойні дії, вчинки і т. ін. У кого совісті нема — нема й сорому (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  13. сором — Сором, -му и -ма м. Срамъ, стыдъ. Скрізь землю б пішла від стида й сорому. Кв. І. 46. со́рому набра́тися. Осрамиться. Оце якось такого сорому набрався, що думав з жінкою розплюваться. Харьк. г. без сорома казка. Сказка съ непристойностями. Словник української мови Грінченка