сором
згоря́ти (згора́ти) / згорі́ти (спопелі́ти) від (з) со́рому. Дуже бентежитися, ніяковіти, червоніти. (Іван:) Не ждав я, щоб і мені, старому, прийшлось згорати від сорому перед добрими людьми за тебе! (С. Васильченко); Коропов стояв, згоряючи з сорому, кліпав очима й ладен був іти геть (В. Земляк); — Я думала спопелію від сорому, коли мені сказали (Ірина Вільде).
не зна́ти, куди́ діва́ти / поді́ти (ді́ти) о́чі (від со́рому). Дуже соромитися, перебувати в незручному становищі перед ким-небудь у зв’язку з провиною, осудом і т. ін. Жартам і сміху не було кінця. Центром їх, розуміється, була Маруся; вона, бідна, буквально не знала, куди очі дівати (Г. Хоткевич); Він і не знав, куди йому очі діти: заморгав, поблід та швидше меж (між) народ... (Г. Квітка-Основ’яненко).
со́ром їсть (кри́є) о́чі чиї, кому і без додатка. Хтось мучиться, страждає від докорів совісті; кому-небудь дуже соромно. (Гнат:) Одну хвилину мені жаль Софії і сором їсть очі, а другу… другу — вся душа, всі думки у Варки! (І. Карпенко-Карий); Як дізнаються, бува? Ото дівка? З паничем цілуватися?! Матінко!.. І Христя чує, як її обличчя горить-палає, як її очі сором криє (Панас Мирний).
стид і со́ром кому. Уживається для вираження загального осуду, докору за негідні вчинки, необізнаність і т. ін. — Вам стид і сором: ви пани, ви письменні, ви читаєте у книжках, як бідному треба помагати, а ви, замість того, не розпитавши, чого я і за чим, та стали з мене сміятись! (Г. Квітка-Основ’яненко).
Значення в інших словниках
- сором — (почуття ніяковості за щось) стид, соромота. Словник синонімів Полюги
- сором — со́ром іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- сором — Емоція, що виникає у соціалізованої особистості в результаті невідповідності поведінки соціальним нормам, що поділяються самим індивідом і переживається як гостре самозвинувачення. Словник із соціальної роботи
- сором — Стид, соромота, поет. осорома, д. встид, р. страм; (вічний) ганьба; ФР. ганебний вчинок; ПР. СЛ. соромно; (!) СОРОМ! ганьба! Словник синонімів Караванського
- сором — сорому, розм. сорома, ч. 1》 Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, негідні дії, вчинки і т. ін. || Почуття моральної відповідальності за свою поведінку, вчинки і т. ін. || Почуття ніяковості, сором'язливості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сором — СО́РОМ, со́рому, розм. сорома́, ч. 1. Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, недостойні дії, вчинки і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- сором — сором : ◊ со́ром о́чи не ви́їсть про безсоромну людину (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- сором — Ні стиду, ні сорому. Про людину, що визулась з чести, на яку не робить ніякого впливу її негідне поведення, бо стратила почуття сорому. Сором людям показатися на очі. Стид здибатися з людьми. Сором очей не виїсть. Оправдування безсоромних. Приповідки або українсько-народня філософія
- сором — СОРОМ — моральний стан людини, що характеризується переживанням самоосудження на підставі інтеріоризації реальних або завбачуваних міжсуб'єктивних стосунків. Разом із совістю... Філософський енциклопедичний словник
- сором — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм. Словник синонімів української мови
- сором — Со́ром, со́рому і сорома́, со́ромові. Без сорома́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сором — СО́РОМ, со́рому, розм. сорома́, ч. 1. Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, недостойні дії, вчинки і т. ін. У кого совісті нема — нема й сорому (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
- сором — Сором, -му и -ма м. Срамъ, стыдъ. Скрізь землю б пішла від стида й сорому. Кв. І. 46. со́рому набра́тися. Осрамиться. Оце якось такого сорому набрався, що думав з жінкою розплюваться. Харьк. г. без сорома казка. Сказка съ непристойностями. Словник української мови Грінченка