сором
со́ром
сорому, розм. сорома, ч.
1》 Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, негідні дії, вчинки і т. ін.
|| Почуття моральної відповідальності за свою поведінку, вчинки і т. ін.
|| Почуття ніяковості, сором'язливості.
Без сорому — не соромлячись, не засуджуючи своєї поведінки, вчинків.
Сорому наїстися — зробивши що-небудь осудливе, осоромитися.
Сорому немає кому, в кого — хто-небудь безсоромний.
2》 Недобра слава, безчестя; ганьба.
|| Ганебний вчинок. Завдавати сорому. Набиратися сорому.
На сором кому у знач. вставн. сл. — уживається для вираження невдоволення чиєю-небудь поведінкою, вчинком, осуду їх і т. ін.
3》 у знач. присудк. сл. Те саме, що соромно.
4》 у знач. виг. Уживається для вираження осуду чиєї-небудь поганої поведінки, негідних дій, вчинків і т. ін.
5》 розм. Зовнішні статеві органи людини.
Значення в інших словниках
- сором — (почуття ніяковості за щось) стид, соромота. Словник синонімів Полюги
- сором — со́ром іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- сором — Емоція, що виникає у соціалізованої особистості в результаті невідповідності поведінки соціальним нормам, що поділяються самим індивідом і переживається як гостре самозвинувачення. Словник із соціальної роботи
- сором — Стид, соромота, поет. осорома, д. встид, р. страм; (вічний) ганьба; ФР. ганебний вчинок; ПР. СЛ. соромно; (!) СОРОМ! ганьба! Словник синонімів Караванського
- сором — СО́РОМ, со́рому, розм. сорома́, ч. 1. Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, недостойні дії, вчинки і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- сором — сором : ◊ со́ром о́чи не ви́їсть про безсоромну людину (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- сором — Ні стиду, ні сорому. Про людину, що визулась з чести, на яку не робить ніякого впливу її негідне поведення, бо стратила почуття сорому. Сором людям показатися на очі. Стид здибатися з людьми. Сором очей не виїсть. Оправдування безсоромних. Приповідки або українсько-народня філософія
- сором — згоря́ти (згора́ти) / згорі́ти (спопелі́ти) від (з) со́рому. Дуже бентежитися, ніяковіти, червоніти. (Іван:) Не ждав я, щоб і мені, старому, прийшлось згорати від сорому перед добрими людьми за тебе! (С. Фразеологічний словник української мови
- сором — СОРОМ — моральний стан людини, що характеризується переживанням самоосудження на підставі інтеріоризації реальних або завбачуваних міжсуб'єктивних стосунків. Разом із совістю... Філософський енциклопедичний словник
- сором — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм. Словник синонімів української мови
- сором — Со́ром, со́рому і сорома́, со́ромові. Без сорома́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сором — СО́РОМ, со́рому, розм. сорома́, ч. 1. Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, недостойні дії, вчинки і т. ін. У кого совісті нема — нема й сорому (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
- сором — Сором, -му и -ма м. Срамъ, стыдъ. Скрізь землю б пішла від стида й сорому. Кв. І. 46. со́рому набра́тися. Осрамиться. Оце якось такого сорому набрався, що думав з жінкою розплюваться. Харьк. г. без сорома казка. Сказка съ непристойностями. Словник української мови Грінченка