близький

БЛИЗЬКИ́Й, а́, е́; вищ. ст. бли́жчий.

1. Який є або відбувається на невеликій відстані; недалекий; протилежне далекий.

В близьких селах думали, що в Вербівці пожежа (Н.-Лев., II, 1956, 182);

В близьких хатах ще не світилось (Л. Укр., III, 1952, 518);

Близькі пожарища дихнули йому в обличчя (Гончар, III, 1959, 424);

// Який перебуває, живе недалеко.

— От і добре! Слава богу! — промовив Прокопович. — Будемо близькими сусідами (Н.-Лев., III, 1956, 36);

// Який простягається на невелику відстань; короткий.

[Аецій Панса:] Шлях не близький, я рано вибрався (Л. Укр., II, 1951, 355).

◊ Не близьки́й світ — далеко.

— Ти ж, Христе, раніше порайся та раніше й лягай спати.., бо не близький світ тобі йти (Мирний, III, 1954, 101);

[Прочанин:] Світ не близький мені додому йти. Я з Галілеї (Л. Укр., III, 1952, 125);

Не близьки́й світ топта́в — бував далеко.

Не близький світ топтав: Не тільки в Крим ходив, — в Туреччині бував (Гл., Вибр., 1957, 177).

2. Який незабаром настане, наблизиться, здійсниться і т. ін.

Збентежила ся річ Латина, Здавалось, близька зла година (Котл., І, 1952, 275);

Вже північ близька. Вулиці поснули (Фр., XIII, 1954, 432);

Вони йшли вузькою стежкою, дивились на далекий Рим, що горів уже у вогні сонця, близького до заходу (Тудор, Вибр., 1949, 127);

Це Партія веде до щастя нас — У комунізм, що вже близький сьогодні! (Нех., Під.. зорею, 1950, 3).

3. Який перебуває у прямих родинних стосунках з ким-небудь.

Ледве виліз Улас за ворота, та й загадався… "Куди його?!" До роду — близького нікого, а далекий — у панській роботі… (Мирний, II, 1954, 53);

// у знач. ім. близькі́, ки́х, мн. Родичі, рідні.

Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті (Коцюб., II, 1955, 225);

Скликав молодий ханенко Рідних, близьких, свояків (Фр., XIII, 1954, 355).

4. Зв’язаний почуттям симпатії, дружби, спільністю ідей, інтересів.

Прохання близьких приятельок не вгамувало її (Н.-Лев., І, 1956, 144);

[Мальванов:] Борець за волю — близький мені і за океаном, а який-небудь міщанин — навіть в одному зі мною коридорі — далекий від мене, як комета (Коч., II, 1956, 28);

// Милий, любий.

В його словах Тамара вловила задушевну щирість близької людини (Хижняк, Тамара, 1959, 23);

До болю близька. До сліз дорога ця земля під ногами! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 259).

Близькі́ взає́мини:

а) товариські, дружні, приятельські взаємини;

б) інтимні, любовні стосунки, зв’язок.

5. Добре знаний, відомий, зрозумілий.

Вона оповідала йому [Івану], що зветься Марічка, що пасе вже дробєта [вівці], що якась Марцинова — сліпа на одне око — покрала у них муку… і таке інше, обом цікаве, близьке і зрозуміле (Коцюб., II, 1955, 312);

// Який глибоко хвилює, безпосередньо стосується кого-небудь.

Огненне слово його [Т. Шевченка] наскрізь проймало серце не тільки тих, кому близьке було народне горе (Мирний, V, 1955, 312);

П’ятирічний план — близька і рідна справа мільйонам радянських людей (Рад. Укр., 5.ХІ 1952, 1).

6. Дуже схожий, подібний до чого-небудь.

Я.. хотів помогти Вам зробити переклад ближчим до оригіналу (Коцюб., III, 1956, 370);

Мова листів Богдана Хмельницького настільки зрозуміла і близька сучасній українській і російській мові, що перекладу не’потребує (Мовозн., XIII, 1955, 156).