пара

ПА́РА¹, и, ж.

1. Два однорідних або однакових предмети, що вживаються разом і складають одне ціле або комплект.

Зустрілась йому бабуся, що несла пару відер води на коромислі (Укр.. казки, 1951, 281);

Йому Дидона підослала, Що од покійника украла, Штани і пару чобіток (Котл., І, 1952, 76);

Попорпавшись на ходу в своїй набитій пакетами сумці, вона дістала пару польових погонів (Гончар, III, 1959, 402);

// Два відповідних або однакових предмети, складники і т. ін., що виділяються з групи подібних, таких самих.

Хлопченя.. Підбира, ласкаве і сердите, Перші пари непокірних рим (Рильський, III, 1961, 20);

Всяка пара взаємно спряжених деталей стикається одна з одною своїми поверхнями (Технол. різального інстр., 1959, 30);

// Симетрично розташовані частини чого-небудь.

Нахилялось близько до мене тепле обличчя разом з парою променисто-цікавих очей (Коцюб., II, 1955, 246);

Тільки звір показав із-за дерева своє довге ікласте рило, як Довбуш сильним ударом сокири одразу відтяв його з обома парами іклів (Гжицький, Опришки, 1962, 206);

// розм. Предмет, що складається з двох однакових і з’єднаних разом частин.

— Не встиг зносити першу пару штанів — і в начальство преться… (Стельмах, II, 1962, 30).

∆ Колі́сна па́ра — вісь із насадженими на неї двома колесами.

В результаті наплавлювання бандажів без викатки колісної пари собівартість робіт було знижено (Ком. Укр., 12, 1962, 50);

Па́ра сил, фіз. — дві паралельні і рівні сили, що спрямовані в протилежні боки і діють в одній площині.

Дві рівні, паралельні і протилежно напрямлені сили називаються парою сил (Курс фізики, II, 1956, 30).

◊ Два чо́боти-па́ра — двоє людей, схожих один на одного, вартих один одного (за якими-небудь негативними якостями).

— Оця Леся Кумач на зборах в цеху на все керівництво сказала, що воно нічого не робить… Був ще Грак.. Два чоботи — пара. Його та Лесю лишити в бригаді — й амінь! (Хижняк, Невгамовна, 1961, 125);

На па́рі [вла́сних] — без застосування транспорту, ногами.

— Не будеш тут ходить на парі, А підеш зараз чотирма (Котл., І, 1952, 159);

[Юрко:] Виряджаємось у подорож, на села та на хутори!.. [Савка:] А яким же способом: на велосипедах, поїздом чи, може, аеропланом? [Юрко:] На парі власних! [Савка:] Значить — пішки, без грошей? (Мам., Тв., 1962, 203).

2. з означ. Чоловічий костюм (штани і піджак або сюртук, фрак і т. ін.).

По конторі вже ходив великими кроками репортер.. у чорній суконній парі (Коцюб., II, 1955, 425).

Піджа́чна па́ра див. піджа́чний.

3. Двоє коней або волів, яких запрягають разом.

Грицько — багатир, дука: у його три пари волів, дві шкапи, ціла сотня овець (Мирний, III, 1954, 15);

Біля воріт двору стояли, запряжені парою коней, сани (Скл., Святослав, 1959, 21);

// Двоє коней, запряжених в екіпаж, віз і т. ін.

Власноручно правлячи парою, приїхав письменник Панько Куліш (Бурл., О. Вересай, 1959, 130).

4. Дві істоти, що знаходяться і діють разом або зв’язані чим-небудь спільним; двоє як щось ціле.

От і розколихались наші дівчата: вийшла пара, а там друга, пішли у дрібушки (Кв.-Осн., II, 1956, 30);

Посеред вулиці їхала пара верхівців — пан і пані (Л. Укр., III, 1952, 611).

Йти в па́рі з чим — бути узгодженим з чим-небудь, відповідати чомусь.

Моя творчість ішла в парі з моїм життям, з моїми переконаннями (Вас., IV, 1960, 57);

Створився цілий ланцюг технічних неполадок, де певна неосвіченість робітників на механізмах йшла в парі з деякою непогодженістю роботи окремих ланок (Коцюба, Нові береги, 1959, 170);

У па́рі; На па́ру — разом, удвох з ким-небудь.

— Вип’єм, Гонто, брате! Вип’єм, друже, погуляєм Укупочці, в парі (Шевч., І, 1951, 124);

Мені випала щаслива планета — родитися в степу. На жнивах. На пару з сестричкою (Ковінька, Кутя.., 1960, 3).

5. у знач. присл. па́рами. Удвох, по два.

[Феська:] Ну, добре, діти! А тепер ставайте парами, все по парі, все по парі (Фр., IX, 1952, 397);

Через вулицю безкраю Діти парами ідуть (Нех., Ми живемо.., 1960, 62).

6. у знач. присудк. сл., розм. Схожий на іншого за якимись якостями, у якомусь відношенні.

Багатому й чорт не пара (Номис, 1864, № 1413);

Бува і чоловік сьому колючці пара: Людей товче та й жде, щоб хто його кохав (Греб., І, 1957, 52).

Під па́ру; До па́ри — про кого-небудь, схожого на когось іншого, або про щось, схоже на що-небудь інше.

Там же їв я і gаrbапzоs [галушки] Тверді й тяжкі, наче кулі.. Ліжко теж було до пари Кухні тій. Блощиць в нім сила (Л. Укр., IV, 1954, 156);

— Ба ні, голова в нас тямущий, хоч би й вам [Явтуху] під пару! — сміється жінка на возі (Ю. Янов., II, 1954, 182).

7. Чоловік і жінка, як подружжя.

— Як хто з дійшовшої до свого зросту дітвори забажає одружитися або заміж вийти, того ми зараз виділяємо,.. щоб молода пара життя своє по своїй волі й охоті засновувала (Мирний, IV, 1955, 327);

З Катерини й Анатолія вийде чудова пара (Руд., Остання шабля, 1959, 380);

// Один з членів подружжя.

Тяжко на сім світі Жити.. Без дружини — пари (Граб., І, 1959, 614);

Олена.. накинулась на чоловіка.. Євдоким презирливим поглядом зміряв свою пару (Стельмах, І, 1962, 572);

// у знач. присудк. сл. Такий, що годиться іншому в подружжя.

— Я тобі не пара; я в сірій свитині, А ти титарівна (Шевч., І, 1951, 93);

З розмов із нею він пізнав незабаром, що се не для нього пара і що з нею він ніколи не мав би спокою (Фр., І, 1955, 208).

◊ У па́рі [бу́ти (жи́ти і т. ін.)];

До па́ри бу́ти — бути подружжям, бути одруженими.

— Плакала [Олена] коло криниці від злості, що ми вже законно в парі (Кучер, Трудна любов, 1960, 306);

— О дівчино! — каже Тиміш.. — Мушу сповістити твою лиху годину: не бути нам у парі (Вовчок, І, 1955, 50);

— Любила я одного, як свою душу, та не довелося з ним жити в парі (Н.-Лев., ІІ, 1956, 111);

Не судилось нам, серденько, Бути до пари (Крим., Вибр., 1965, 54).

8. у знач. числ., розм. Дві штуки (звичайно про предмети побуту); два.

Мати поклала в заробітчанську торбу житню хлібину, шматок позиченого сала, пару головок часнику (Стельмах, І, 1962, 472).

◊ Па́ра п’ята́к; П’ята́к па́ра — те саме, що Два чо́боти — па́ра ( див. па́ра¹).

Та й то сказати: п’ятак пара! либонь мають спільних секретів чимало!.. (Л. Укр., III, 1952, 540);

Значить, ми з вами — пара п’ятак?.. (Мур., Бук. повість, 1959, 207).

9. Невелика кількість чого-небудь; декілька.

Треба йти звідси. Ще пара день [днів] — і треба йти (Хотк., ІІ, 1966, 125);

Люди вважали те місце, де була Силентієва садиба, проклятим і не поселялися, а потім забулися і за якихось пару літ знову заселили родючий, масний і привільний куточок степу (Тют., Вир, 1964, 173).

◊ Па́ру слів (фраз) написа́ти (сказа́ти і т. ін.) — коротко написати, сказати про кого-, що-небудь.

Дуже був би Вам вдячний, коли б написали хоч пару слів про себе (Коцюб., III, 1956, 310);

— Слід би було вже й сход зібрати, поговорити по душах із селянством. Я пару слів сказав би (Речм., Весн. грози, 1961, 51);

Як скінчу життя стражденне,.. Щоб не чути більш образ, — Киньте часом і про мене Пару щирих, теплих фраз! (Граб., І, 1959, 360).

10. розм. У шкільному арго — незадовільна оцінка; двійка.

— А козерогові пару вліпили (Коцюб., II, 1955, 367).

ПА́РА², и, ж.

1. Газ, у який перетворюється вода при випаровуванні; газоподібний стан води.

Серед газів, які у великій кількості викидає вулкан, найбільш поширені водяна пара, сірководень, вуглекислий газ (Про вулкани.., 1955, 6);

Самовар радісно клекотів і випускав пару (Коцюб., І, 1955, 317);

// Такий газ як рушійна сила деяких машин.

Коли поїзд зупинився на станції Жмеринка, до нього відразу ж підійшов чималий гурт залізничників.. Вони обліпили паровоз і наказали машиністу випустити пару (Стельмах, І, 1962, 609);

// Видиме скупчення найдрібніших краплинок води, що утворюються в повітрі від чого-небудь вологого, при зіткненні теплого і холодного повітря і т. ін.

Мати до мене: — А ми й не помічаємо, що в нас у хаті холодно, аж пара ходить (Вас., Вибр., 1954, 46);

*У порівн. Від радісного хвилювання втома розвіялася, як пара (Тулуб, Людолови, І, 1957, 15).

Бра́тися (взя́тися) па́рою:

а) перетворюватися на пару.

Вода, нічого не погасивши, зараз же бралася парою і зникала.. у повітрі (Гр., II, 1963, 303);

б) пітніти; запотівати.

Тимофій Гречка відмовився від бінокля: .. його очам було тісно, та й бралися парою скельця (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 669);

Бу́ти (стоя́ти і т. ін.) під пара́ми (на пара́х) — бути готовим у першу-ліпшу хвилину вирушити в путь (про паровоз, пароплав).

Панцерник стояв під парами на першій колії (Панч, О. Пархоменко, 1939, 62);

За годину машина мусить бути на парах (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 58);

На всіх (по́вних) пара́х мча́ти (помча́ти):

а) рухатися повним ходом, повністю використовуючи парові машини (про рух паровоза, пароплава).

Поїзд мчить на всіх парах прямісінько на Київ (Довж., І, 1958, 39);

Помчав поїзд на повних парах.. Загуло, загриміло (Мокр., Сто.., 1961, 128);

б) дуже швидко рухаючись, переміщаючись (про людей).

Окрилений успіхом, він мчав на всіх парах (Бурл., Напередодні, 1956, 128);

Піддава́ти (підда́ти) па́ри див. піддава́ти;

Розво́дити (розвести́, підніма́ти, підня́ти) па́ри (па́ру):

а) бути готовим у першу-ліпшу хвилину вирушити в путь.

Там же стояв, розводячи пари, другий пароход [пароплав] з вуглем (Л. Укр., III, 1952, 611);

У депо блискучий, чистий паровоз розвів пари (Забіла, У.. світ, 1960, 12);

[Нагар:] Комісар наказує підняти пари для евакуації (Корн., І, 1955, 26);

б) уживається як спонукання до дії.

Жан пробасив раптом: — Ну, міноносце, розведи пару (Коцюб., І, 1955, 391);

[Сашко:] Ну, розводь пари (бренькнув на гітарі), ось тобі дзвінок (свиснув), ось свисток, а ось (показує на хвіртку) зелена вулиця (Зар., Антеї, 1962, 231).

2. Речовина в газоподібному стані, звичайно при температурі нижче критичної; газоподібний стан речовини.

При роботі з формаліном треба пам’ятати, що пара його отруйна (Вигот. чучел.., 1956, 51);

Блідий широколистий тютюн насичує повітря наркотичною парою (Коцюб., І, 1955, 285).

3. розм. Сильно нагріте вологе повітря, часто насичене яким-небудь запахом.

З долівки вставала важка смердюча пара і давила всякого свіжого чоловіка (Мирний, І, 1954, 292);

В лазні.. ми нахльоскались віником, надихались парою (Ю. Янов., II, 1954, 8).

◊ Ні па́ри з уст (з вуст, з ро́та, з губи́):

а) мовчки, ні слова не кажучи; не подаючи голосу.

Все враз затихло, — з уст ні пари: Ніхто почати не хотів… (Граб., І, 1959, 430);

Та Лисичка не дурна. Сидить у норі, ані пари з рота (Фр., IV, 1950, 86);

Стала [Мася] під грубою та й ні пари з губи, наче в рот води набрала (Свидн., Люборацькі, 1955, 63);

б) уживається як наказ мовчати.

— Ти гляди мені, — наказав суворо Ілько, — ні пари з вуст (Ів., Таємниця, 1959, 103);

[Шостак:] Ти, Палажко, дивися: нікому ні пари з рота! (Мам., Тв., 1962, 476).