фраза
ФРА́ЗА, и, ж.
1. лінгв. Висловлювання, що становить смислову та інтонаційну єдність.
Слово.. в живому потоці мови входить, як відомо, до складу ритмічної групи як частина ще більшої ритмомелодичної одиниці (що становить певну семантично закінчену цілість) — т. зв. фрази (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 152);
— Панич, допевне, залюблені, що все такі задумані,— заговорила Пазя. Вивчилася цеї фрази в місті та й перелякала нею Славка ще дужче (Март., Тв., 1954, 231);
— Ми переболіли сеє горе, що спостигло нас так неждано. Тепер ми постановили ніколи більше о тім не говорити і дуже просили би вас не торкатися сеї не загоєної ще рани. По такій фразі, сказаній спокійно, гречно, трудно вже було зачинати річ на сю цікаву і пікантну тему (Хотк., II, 1966, 178);
— Від імені робітників Машинобудівного заводу закликаю приєднатися до нас і надіслати з’їздові вітальну телеграму… Вигуки схвалення і оплески не дали йому закінчити фразу (Головко, II, 1957, 630).
♦ Ки́датися фра́зами див. ки́датися;
Кучеря́ва фра́за див. кучеря́вий;
Оброни́ти фра́зу див. обро́нювати;
Па́ру фраз написа́ти (сказа́ти і т. ін.) див. па́ра¹;
Пусті́ фра́зи див. пусти́й.
2. Стійкий умовний вираз, ходячий вислів.
Олеся тихо промовила звичайну фразу, спустивши очі додолу: «Як батько та мати скажуть, — я згоджусь!» (Н.-Лев., III, 1956, 54);
«О, зупинися, мить, ти — чарівна!» —— мимоволі, як це часто буває з Павлом у хвилини великого збудження, спливла у пам’яті готова фраза, що так точно відбивала зараз його душевний стан (Головко, II, 1957, 486);
Живописці на Україні XVII— XVIII ст. ст. об’єднувалися в ремісничі цехи. По закінченні навчання цеховий учень мусив відбути мандрівку по країні, а то й за кордон з метою підвищення кваліфікації. Напучуючи його, майстер казав традиційну фразу: «Маєш вчитися, доки житимеш» (Вітч., 5, 1969, 185).
▲ Крила́та фра́за див. крила́тий.
3. Пишномовний нещирий вислів, позбавлений внутрішнього змісту, або такий, що прикриває брехливість твердження, непорядність вчинку і т. ін.
Розпустивши цілу річку фраз, гарних, але пустих, він аж заплющував очі, неначе півень в час свого крику (Н.-Лев., І, 1956, 376);
Бронка взяла огида. Огида до цього безсилого людського мішка, напханого високими, бундючними фразами про силу волі, про завойовництво, про благородство духа, про боротьбу проти хвилі (Вільде, Сестри… 1958, 492);
Буржуазне гасло абсолютної свободи творчості, в світлі положень Леніна, є порожньою фразою, яка маскує реальну залежність митця від грошового мішка (Рад. літ-во, 9, 1969, 9).
4. муз. Невелика, відносно завершена частина музичної теми.
Характеристика турків подається в опері [«Запорожець за Дунаєм»] в умовно-орієнтальному, узагальненому плані: пусті квінти в басі, коротка мелодична фраза, яка весь час повторюється, різкі регістрові зіставлення (Укр. клас. опера, 1957, 137);
На початку нової музичної фрази дівчата виходять на сцену (Збірник укр. нар. танців, 1957, 18);
// Невелика, відносно завершена частина іншого твору мистецтва (кіно, хореографії тощо).
Монтажна фраза; Хореографічна фраза.
Значення в інших словниках
- фраза — фра́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фраза — (від гр. phrasis — вираз, зворот мови) ритмомелодична одиниця спілкування, що не завжди збігається з реченням, але завжди комунікативно інформативна. Словник стилістичних термінів
- фраза — (кучерява) вислів, вираз; (граматична) речення; (пуста) ПРВ. МН. фразеологія, просторікування, ІД. марнослів'я; (крилата) ІД. АФОРИЗМ. Словник синонімів Караванського
- фраза — [фраза] -зие, д. і м. -з'і Орфоепічний словник української мови
- фраза — Речення Словник чужослів Павло Штепа
- фраза — (від гр. phrasis — висловлювання) — 1. Елемент музичної форми, невелика послідовність двох-трьох мотивів, що не перебільшує відносно завершеної частини музичної теми (періоду, речення). В класичних формах... Словник-довідник музичних термінів
- фраза — ФРА́ЗА, и, ж. 1. лінгв. Висловлювання, що становить смислову та інтонаційну єдність. Слово в живому потоці мови входить, як відомо... Словник української мови у 20 томах
- фраза — -и, ж. 1》 лінгв. Висловлювання, що становить смислову та інтонаційну єдність. 2》 Стійкий умовний вираз, ходячий вислів. 3》 Пишномовний нещирий вислів, позбавлений внутрішнього змісту, або такий, що прикриває брехливість твердження... Великий тлумачний словник сучасної мови
- фраза — фра́за (від грец. φράσις – спосіб вираження, зворот) 1. Висловлювання, що становить інтонаційну чи смислову єдність; речення. 2. Невелика, відносно закінчена частина музичної теми; у вченні про музичну форму – побудова, середня між мотивом і реченням. Словник іншомовних слів Мельничука
- фраза — ки́датися слова́ми (сло́вом, фра́зами і т. ін.). Говорити, обіцяти що-небудь безвідповідально, несерйозно, необдумано. Ніяка поважаюча себе людина, до якої прийшли на раду, не буде поспішати й кидатись нерозважним словом (Ю. Яновський). Фразеологічний словник української мови
- фраза — ВИ́СЛІВ (сполучення слів, що виражає закінчену думку або становить певну єдність), ВИ́РАЗ, ЗВОРО́Т, ФРА́ЗА, АФОРИ́ЗМ (узагальнена думка, висловлена стисло); ГНО́МА (віршована). Словник синонімів української мови
- фраза — Фра́за, -зи; фра́зи, фраз Правописний словник Голоскевича (1929 р.)