Словник української мови Грінченка
Словник української мови за редакцією Б.Д. Грінченка являє собою цінну лексикографічну пам'ятку. Цей двомовний — українсько-російський — словник (у своїй основі перекладного типу) має до 68 тисяч реєстрових слів і є першим в українській лексикографії великим зібранням лексичних фондів української мови з перекладом включених до нього слів на російську мову (значно рідше — з тлумаченням значення слова російською мовою) і здебільшого з відповідним українським ілюстративним текстом до кожного з поданих значень слова. В реєстрі словника представлена лексика як літературної мови XIX ст. і фольклору, так і більшості українських діалектів. Словник досить широко подає українську фразеологію, часто з поясненням її походження.
- шолвія
- шолгун
- шоловія
- шоломок
- шолопати
- шолудивець
- шолудивий
- шолудивник
- шолудяй
- шолуді
- шолуминня
- шолупайка
- шолупина
- шонтавий
- шопа
- шори
- шорнути
- шорсткий
- шостак
- шостака
- шостачок
- шостий
- шосток
- шось
- шофта
- шоцевиця
- шошон
- шпадер
- шпадлювати
- шпадля
- шпак
- шпаконько
- шпакуватий
- шпаківня
- шпаківський
- шпалерна
- шпалір
- шпантолити
- шпара
- шпараґи
- шпарина
- шпарити
- шпарка
- шпаркий
- шпарко
- шпарочка
- шпарування
- шпарувати
- шпаруна
- шпарутина
- шпарутки
- шпарґал
- шпарґалля
- шпатар
- шпати
- шпацір
- шпацірувати
- шпаченько
- шпаченя
- шпачиний
- шпачок
- шпаґлювати
- шпаґля
- шпеник
- шпент
- шпеньок
- шпет
- шпета
- шпетити
- шпетненько
- шпетний
- шпиг
- шпигати
- шпигинарь
- шпигнути
- шпигон
- шпигонути
- шпигувати
- шпикуляція
- шпилечка
- шпилечок
- шпилик
- шпилити
- шпиль
- шпилька
- шпильок
- шпилястий
- шпиндель
- шпинь
- шпиняти
- шпиримистий
- шпирити
- шпирнути
- шпиртати
- шпиталь
- шпитальний
- шпити
- шпитко
- шпихлір
- шпиця