Словник української мови Грінченка
Словник української мови за редакцією Б.Д. Грінченка являє собою цінну лексикографічну пам'ятку. Цей двомовний — українсько-російський — словник (у своїй основі перекладного типу) має до 68 тисяч реєстрових слів і є першим в українській лексикографії великим зібранням лексичних фондів української мови з перекладом включених до нього слів на російську мову (значно рідше — з тлумаченням значення слова російською мовою) і здебільшого з відповідним українським ілюстративним текстом до кожного з поданих значень слова. В реєстрі словника представлена лексика як літературної мови XIX ст. і фольклору, так і більшості українських діалектів. Словник досить широко подає українську фразеологію, часто з поясненням її походження.
- джермелувати
- джермельце
- джеря
- джерґа
- джерґати
- джерґотня
- джерґотіти
- джерґіт
- джигало
- джигати
- джигатися
- джигнути
- джигонути
- джиджулити
- джиджулитися
- джиджулуха
- джиджуритися
- джиджуруха
- джижчати
- джиле
- джинджигилястий
- джинджор
- джинджуристий
- джирчати
- джиґ
- джиґавка
- джиґели
- джиґиря
- джиґра
- джиґунець
- джиґушка
- джміль
- джоболда
- джойка
- джоло
- джоломія
- джолонка
- джолґонути
- джонва
- джорелистий
- джорелитися
- джорело
- джоя
- джоґан
- джуклити
- джулий
- джумак
- джумачиха
- джумига
- джумиха
- джунджовий
- джупельце
- джупло
- джур
- джура
- джурджя
- джуронька
- джурчати
- джурґа
- джусь
- джут
- джуфо
- джуґан
- джуґля
- джяворонок
- джємори
- джіворонок
- джінджура
- дзбан
- дзбанок
- дзвенкач
- дзвенячий
- дзвеніння
- дзвеніти
- дзвизнути
- дзвонариха
- дзвонарський
- дзвонарчик
- дзвонарів
- дзвонарівна
- дзвонець
- дзвоник
- дзвонити
- дзвониця
- дзвоничок
- дзвяга
- дзвяк
- дзвякало
- дзвякати
- дзвякнутися
- дзвякотіти
- дзвізчати
- дзвін
- дзвінець
- дзвіничка
- дзвіничний
- дзвінка
- дзвінкий
- дзвінковий
- дзвінкоголосий